Сьогодні серед вчителів набуває поширення такий інструмент визначення й оцінювання результатів навчання як таксономія (ієрархія, порядок) Бенджаміна Блума. Вчений вважав, що одним з основних завдань школи є навчання учнів на практиці розв’язанню широкого кола проблем, з якими їм доведеться зіткнутися в житті, і пропонував саме цьому побудувати підходи до оцінки результатів навчання.
Оскільки компетентнісний підхід, що сьогодні активно запроваджується у нашій школі, заснований саме на оцінці (а отже проектуванні) вчителем результатів, досягнутих учнями, то наш попередній матеріал ми присвятили тому, як можна перетворити таксономію Б. Блума у практичний інструмент проектування уроку.
Нагадаємо, що якщо слідувати розробленій Блумом таксономії, то знання учнів – це лише перший, найпростіший рівень результатів навчання. Далі йдуть ще п’ять рівнів цілей (або результатів) навчання, причому перші три – знання, розуміння, застосування – цілі нижчого порядку (продукують в учнів мислення низького рівня), а наступні три – аналіз, синтез, оцінювання – вищого порядку (мисленнєві операції високого рівня). Оскільки розвиток критичного мислення учнів з процесуальної точки зору передбачає саме перехід учня від мисленнєвих операцій низького рівня до високого, цей інструмент допомагає нам у кожний момент уроку бути свідомими того, чи розвиваємо ми дійсно критичне мислення наших учнів.
До речі, зауважимо, що після нашої першої публікації щодо використання таксономії Б. Блума у шкільній практиці, ми отримали від читачів запитання щодо використання нової інтерпретації цього інструмента, створеної групою американських вчених (Андерсон та ін.) у 2009 р.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
УМОЛЯЮ Какие критерии соответствия или несоответствия политики самодержавия интересам России с конца XVIII в. можно применять для ее оценки?
Оповідь від імені монгольського хроніста:
Цей народ, що проживає на Сході Європи, дуже сильний та могутній, здатен героїчно обороняти свій дім від чужинців. Нам довго доводилося штурмувати місто, яке зветься Києвом. Стоїмо ми біля Києва ще з 5 вересня 1240 року. Ці люди не збиралися здаватися, навіть коли наші війська пробили укріплення міста 6 грудня: вони продовжували вести запеклу боротьбу проти нас з свого останнього оплоту в місті — Десятинної церкви. Але ми здобули перемогу.
Оповідь від імені руського літописця:
Ми, русичі, вже не в перше зустрічаємося з татарами. Це відбулося в 1223 році від РХ на р. Калка, але ця битва була значно далі від нашої домівки — Києва. Спочатку татари підкорили собі Переяславське та Чернігівське князівства.
І от настала наша черга жителям Києва боронити свій дім від завойовників. Татари довго стояли біля наших міських мурів ще з кінця літа 1240 року від РХ. Вони довго обстрілювали наші укріплення з облогових машин, зрештою, у нашому мурі 19 листопада з'явилися проломи. Це означало, що скоро Київ паде, але наші воїни і прості жителі міста продовжували вести запеклу боротьбу. Але, на жаль, ми не змогли витримати натиск — і 6 грудня від РХ Київ пав.