1. Причины раздробленности Руси делятся на политические и . К ним относятся: господствохозяйства, упадок торгового пути: «». 2. В условиях раздробленности силой, объединявшей страну, оставалась . Распад Древнерусского государства не привёл к исчезновению понятия Русской земли как целого. В отдельных княжествах жили люди, составлявшие единую древнерусскую . Они говорили на одном языке, исповедовали общую . 3. Ростово-Суздальская земля по воле Ярослава Мудрого попала в руки его младшего сына . Впоследствии этим краем владели его потомки – Владимир Мономах, а затем его младший сын (1125-1157 С именем этого князя связано первое упоминание о . 4. После смерти Юрия на престол в Ростово-суздальском княжестве вступил его сын (1157-1174). В 1169 году он собрал вокруг себя дружины и двинулся на . Город был взят штурмом и разграблен. Сумел князь подчинить себе и гордых новгородцев, воевал и с . 5. Верховной властью в Новгороде обладало . Символом народовластия был вечевой . Высшим должностным лицом был . Он ведал всеми новгородскими землями, назначал и смещал высших должностных лиц, руководил внешней политикой. ЧАСТЬ 2 Вам ДАНО описание, у вас в руках подсказки – УЧЕБНИК, ГДЕ ЕСТЬ имена князей, которые здесь встречаются, но подсказок больше, чем нужно, будьте внимательны – вы должны будите определить, о ком из них идёт речь в каждом случае. 1. Свое прозвище он получил из-за того, что пытался многократно подчинить соседние земли, включая Киев. Основал города Дмитров, Звенигород. (ответ: имя князя) 2.После гибели Андрея Боголюбского на престоле оказался его младший сводный брат, у которого было много детей. Автор «Слова о полку Игореве» так представляет его воинскую силу: «Ведь ты можешь Волгу разбрызгать вёслами, Дон шлемами вычерпать». (ответ: имя князя) 3. С его именем связана постройка Золотых ворот во Владимире по образцу Золотых ворот в Киеве, строительство церкви Покрова на Нерли, начато строительство Успенского собора. Ему удалось взять Киев, который он разграбил, на время подчинить новгородцев, хотя свое прозвище он получил в связи ссо всем другим событием (ответ: имя князя). 4. В детстве его с матерью изгнали бояре из родной земли, однако, повзрослев, он смог в 1240 объединить княжество под своей властью, а папа римский даже даровал ему титул короля Руси (ответ: имя князя).

Объяснение:

Дороу.Как я понял ты из 5 гимназии?6 класса.Ну лан короч я полазил в инете (самому надо)лови ссылку на презентацию откуда лариска списала вопросы:https://infourok.ru/istoricheskaya-igra-na-temu-rus-v-seredine-xii-nachale-xiii-veka-4101686.html

там в конце есть ответы

Производство материальных благ, их обмен и распределение охватываются сферой общества
1) социальной
2) трудовой
3) экономической
4) технической ·       
  2. Социальной сущностью человека обусловлена его потребность в
1) дыхании
2) питании
3) самосохранении
4) самореализации ·       
 3. Володя хорошо учится, проявляет ответственность и самостоятельность в поступках. Он занимается в кружке авиамоделирования и в музыкальной школе по классу гитары. Все это характеризует Володю как
1) индивида
2) личность
3) ученика
4) товарища ·         
4. Верны ли следующие суждения о взаимосвязи общества и природы?

А. Климатические условия влияют на развитие общества.
Б. Взаимодействие природы и общества носит противоречивый характер.

1) верно только А
2) верно только Б
3) верны оба суждения
4) оба суждения неверны ·         
5. Что отличает искусство от других форм культуры?
1) стремление получить истинное знание
2) использование художественных образов
3) опора на представления о добре и зле
4) отражение окружающего мира ·         
6. Верны ли следующие суждения о религии?

А. Религия опирается на представления людей о влиянии сверхъестественных сил на их жизнь.
Б. Религия устанавливает определенные правила поведения.

З припиненням династії Романовичів Галицько-Волинська держава поступово занепадає. У 1325 р. володарем Галицько-Волинської держави було обрано 14-річного княжича Болеслава. Він прийняв православ'я та ім'я Юрія II Болеслав. Певний час він, незважаючи на польське походження, воював з Польщею за раніше захоплені нею українські землі. Правда, його зусилля були безуспішними й призвели лише до створення антиукраїнського польсько-угорського союзу.

Юрій ІІ не став маріонеткою в руках бояр, а проводив самостійну внутрішню і зовнішню політику. Проте апогей свого розвитку Галицько-Волинська держава вже пройшла. Період правління Юрія II став поступовим занепадом Галицько-Волинського князівства: посилився ординський вплив, безуспішною була боротьба з Польщею за Люблінську землю, міста дедалі більше контролювалися іноземними купцями та ремісниками, національна знать відійшла від адміністративної влади, місцеве населення наверталося до католицизму.Масове невдоволення народу політикою Юрія II дало підставу боярам не тільки для антикнязівської агітації, а й для активних насильницьких дій. Внаслідок боярської Юрія II Болеслава було отруєно. Після цієї події зберегти єдність колись могутнього Галицько-Волинського князівства вже не вдалося. Протягом короткого часу держава занепала та розчленувалася, її землі опинилися під владою чужоземців: Галичина — під Польщею, Волинь — під Литвою, Буковина — у складі Молдавського князівства.

Отже, в сер. XIV ст. Галицько-Волинська держава перестає існувати. Серед причин її занепаду були: монголо-татарське іго, деструктивна політика боярської олігархії, припинення княжої династії, агресія з боку Польщі, Угорщини, Литви.

Історичне значення Галицько-Волинської держави в історії Європи у ХІІ – першій половині ІVст. полягає в тому, що вона захистила Європу від азіатських орд;

25. Початок, основні етапи та наслідки захоплення Литвою територій давньоруських удільних князівств. Роль і місце в Литовській державі українськиї земель.

Протягом ХІV століття велика частина території колишньої Київської держави – спочатку Берестейщина, Пінщина, потім Волинь, Чернігово-Сіверщина, Київ і Поділля перейшли під владу Литовського князівства.

І етап — «оксамитове» литовське проникнення. Литовське князівство розпочало своє проникнення на Русь ще за часів Міндовга. Головним об'єктом тоді стали західноруські (білоруські) землі. У часи наступника Міндовга — Гедиміна — почалося включення до складу Литовського князівства південно-західних руських (українських) земель. Внаслідок польсько-угорсько-литовського протистояння в боротьбі за галицько-волинську спадщину Польща отримує Галичину, Литва — Волинь.

II етап — «ослов'янення» литовських правителів. Збереглася стара система управління, у якій лише руська князівська династія Рюриковичів поступилася місцем литовській Гедиміновичів. Створюється ілюзія продовження давньоруської державності. Починаючи з правління Ягайла у Литовській державі дедалі більше набирають силу тенденції централізму, а 1385 р. між Литвою та Польщею укладено Кревську унію, яка докорінно змінює становище південно-західних руських земель.

III етап — втрата українськими землями залишків автономії. У 1385 р. було укладено Кревську унію, суттю якої була інкорпорація Великого князівства Литовського до складу Польської держави. політика зумовила швидку появу опозиції, яку очолив князь Вітовт. У1392 р. був визнаний довічним правителем Литовського князівства. Намагаючись зміцнити внутрішню політичну єдність власної держави, максимально централізувати управління, переходить до ліквідації південно-західних руських удільних князівств , внаслідок цього посилюється соціальний гніт і зводиться нанівець колишня автономія українських земель.

IV етап— посилення литовсько-російської боротьби за право бути центром «збирання земель Русі». Намагаючись максимально сконцентрувати сили проти своїх зовнішніх ворогів, Польща і Литва 1569 р. укладають Люблінську унію. Утворюється нова держава — Річ Посполита. З цього моменту українські землі опиняються у складі Польщі.

Отже, перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського тривало декілька віків. У середині XIV ст. розпочалося м'яке, «оксамитове», але досить активне литовське проникнення у землі колишньої Київської Русі. У цей час Литва намагалася толерантно ставитись до місцевого населення, органічно сприймати його традиції та досвід. Після укладення Кревської унії (1385) українські землі остаточно втрачають залишки автономії, а з 1480 р. потрапляють в епіцентр московсько-литовського протистояння. Після утворення Речі Посполитої (1569) вони стають частиною Польщі, що призводить до ополячення та окатоличення українського люду.