Почему войско Чжи Чжи разгромило Восьмитысячное конное войско усуней

Основное занятие кангюев - полукочевое скотоводство

30. Монеты III-IV вв., найденные в Присырдарьинском регионе, свидетельствуют о развитии торговли у кангюев

31. О развитии торговых отношений с Китаем свидетельствуют, найденные в погребении Мардан: монеты

32. 1300 монет III - IV вв. н.э., принадлежавшие кангюям найдено, в основном, в: Присырдарьинском регионе

33. Кангюи стремились сохранить под своим контролем Великий Шелковый путь.

34. В связи с тем, что торговые пути пролегали через территорию кангюев: контролировали Великий Шелковый путь

35. Какой фактор был главной тенденцией политики Кангюя на протяжении всего периода существования? контроль участка Шелкового пути по Сырдарье

36. Археологические культуры канглы: каунчинская, жеты-асарская, отрар-каратаусская

37. Приташкентский оазис (район Ташкента) – место распространения кауншинской культуры

38. Район распространения каунчинской культуры: Окрестности Ташкента

39. Район распространения отрар-каратауской культуры: среднее течение Сырдарьи, Каратау, Талас

40. Район распространения жеты-асарской культуры: долины Куандарьи и Жанадарьи

41. Для какого раннего государства на территории Казахстана характерны дворцовые постройки? Кангюй

42. Центр производства металлов у кангюев были города и поселения региона Шаш-Илак

43. Когда появляются древнейшие письменные источники на территории Казахстана? I тыс. до н.э.

44. Наличие письменности у кангюев подтверждает утверждение китайских послов о писанных сводах законов

45. Среди кангюев был распространен: Культ предков.

46. По мнению ученых у кангюев наиболее развиты песенное и танцевальное искусства

Объяснение:

Причини революції.(Липневої)

1. Незадоволення різних верств населення Франції режимом Бурбонів, який намагався відновити старі порядки.

2. Загострення політичної обстановки в країні внаслідок приходу до влади крайніх монархістів, які сформували уряд.

Французький Велика революція
Причини революції

1. Суперечності між розвитком ринкових відносин у країні та застарілим соціальним, економічним і політичним ладом феодальної Франції.

2. Криза абсолютизму у Франції.

3. Незадоволення широких мас населення пануванням феодальних порядків, поділом суспільства на стани, привілеями дворян і духівництва.

Липнева революція

27 липня 1830 року у Франції почалась революція, в ході котрої було повалено владу короля Карла X, антиконституційні укази якого стали причиною заворушень в Парижі. 2 серпня він був змушений зректися престолу і став останнім монархом Франції з династії Бурбонів.
Політика короля Карла X Бурбона, який прийшов до влади в 1824 роціпо смерті брата, Людовика XVIII, була направлена на реставрацію абсолютної монархії. Консерватор і противник громадянських свобод, в 1829 році він призначив прем'єр-міністром уряду і міністром закордонних справ переконаного монархіста Жюля Огюста Поліньяка, діяльність якого була вкрай непопулярна серед дрібної буржуазії і робітників, а також депутатів навіть поміркованих правих поглядів.
18 березня 1830 року Палата депутатів звернулась до Карла X з вимогою відставки кабінету Поліньяка, натомість король розпустив парламент, а коли опозиційні політики переконливо виграли на виборах, проведених в червні-липні, 25 липня 1830 року Карл X, не скликаючи засідання парламенту, видав чотири укази, якими розпускав парламент, змінював виборче законодавство, надавши право голосувати лише власникам землі, і відновив цензуру. Введення цих ордонансів позбавляло буржуазію будь-якого впливу на законодавство і відновлювало земельну аристократію в положенні єдиного правлячого класу Франції.
Явне порушення королем конституційних прав і свобод, законодавчо закріплених ще у 1814 році, викликало заворушення у Парижі, які 27 липня 1830 року переросли у барикадні бої, а 29 липня, після часткового переходу на бік повсталих солдатів, - захоплення палаців Лувр і Тюільрі. Після того, як 30 липня над королівським палацом замайорів французький триколор, палата депутатів проголосила герцога Філіпа Орлеанського намісником королівства і наказала заарештувати Поліньяка й більшість його міністрів.
За цих умов, 2 серпня Карл X зрікся престолу сам і змусив зректися свого сина, який 20 хвилин пробув королем Людовиком XIX, призначивши спадкоємцем престолу 10-річного внука Анрі Шамбора при регентстві герцога Орлеанського. У відповідь Палата депутатів відмовилась визнавати Анрі королем і 9 серпня, в порушення процедури, передала престол регенту, який став королем Луї Філіпом I.
Відразу після зречення Карл X емігрував до Великобританії, звідки переїхав до Австрійської імперії, де й помер в 1836 році від холери. Принц Поліньяк намагався втекти, але був схоплений 15 серпня 1830 року, відданий під суд і засуджений до пожиттєвого ув'язнення, яке через шість років замінили на вислання з країни. «Король-громадянин» Луї Філіп I в 1848 році був змушений зректися престолу під час Лютневої революції і через два роки помер в еміграції у Великій Британії.