Прочитайте текст. Принятие земельного закона и судьба Тиберия Гракха Часть 1. Некогда при завоевании Италии часть отобранных у покоренных народов земель стала собственностью Римского государства. Однако знатные римляне захватили лучшие участки на этих землях и распоряжались ими, как хотели. В 133 г. до н.э. Тиберий предложил принять такой закон: ни одна семья не должна пользоваться более чем тысячью югеров (около четверти гектара) государственной земли. Излишки земли следует отобрать и небольшими участками без права их продажи раздать бедным гражданам. В сенате Тиберий не нашел продержки. Более того, сенаторы уговорили другого народного трибуна – Октавия сорвать опасный для них замысел Тиберия. Октавий сам владел многими землями и согласился. Он использовал право вето и запретил голосовать закон в Народном собрании. Тогда Тиберий обратился к Собранию с во Может ли народный трибун, действующий во вред народу, оставаться в своей должности?» В ответ граждане проголосовали против Октавия, лишив его звания трибуна. Вслед за тем Собрание приняло земельный закон. Часть 2. Переделом земли руководил Тиберий, а ему во всем его младший брат Гай Гракх. Богачи яростно сопротивлялись. Стремясь опорочить Тиберия, они заявляли, что его цель не благо бедняков, а смута и захват власти. Тиберий хотел быть избранным на новый срок трибуном, чтобы довести свой замысел до конца. Выборы проходили в разгар лета. Сторонников Тиберия в Собрании было меньше, чем обычно: многие земледельцы не смогли уйти с полей. Зато противники оказались наготове. Задумав злое, они подняли шум. С трудом протиснулся к Тиберию один из друзей и сообщил, что рядом в храме собрался сенат: «Там замышляют над тобой расправу!» Тиберий коснулся головы, давая окружающим понять, что жизнь его в опасности. Иначе истолковали жест враги: Тиберий потребовал царскую корону. Сенаторы, вооружившись ножками разломанных скамей, сопровождаемые слугами с дубинами в руках, шли прямо на Тиберия, разя его сторонников. В тот день были зверски убиты более трехсот граждан. Погиб и сам Тиберий Гракх – народный трибун, согласно римским законам лицо неприкосновенное. Ночью их тела сбросили в Тибр. Составьте во к тексту (часть 1, часть 2), отражающие его главное содержание. № 3 Прочитайте текст и ответьте на во Заступник бедняков Тиберий Гракх Тиберий Гракх. Так звали юношу плебейского рода, известного своими заслугами перед Римом. Однажды Тиберий проезжал по Италии. Он был поражен тем, что нигде не видел свободных земледельцев: пахари и пастухи были сплошь рабами из чужих краев. Тиберий встревожился, он понимал, сколь опасно скопление массы невольников, всегда неверным по отношению к своим господам. К тому же разорение земледельцев ослабляло военное могущество Рима: ведь в армию не брали бедняков. Вернувшись в Рим, Тиберий стал добиваться должности народного трибуна. На сходках граждан он произносил речи, не оставившие никого равнодушным. «Даже дикие звери имеют норы и логова, - говорил он, - а у тех, кто сражался и умирал за Рим, нет ничего кроме воздуха и света!.. Воинов называют владыками мира, но не единого клочка земли они не могут назвать своими! Нет! И воюют, и умирают они за чужие роскошь и богатство!» 1. Почему разорение свободных римлян тревожило Тиберия Гракха? (выделите и подчеркните причины в тексте) 2. Почему Тиберий Гракх стал лидером и защитником бедняков? Предположите, какие черты его характера могли этому. Перечислите их.

1. Куртуазна література  — світська, лицарська література європейського Середньовіччя з мотивами культу дами (в ліриці) або пригод лицарів (епічні твори), почасти з елементами фантастичності. Куртуазний роман часто вдається до атмосфери казковості. Однією з головних тем в цьому романі є тема кохання до прекрасної дами та здійснення подвигів заради неї. Проте героїв об'єднує лише платонічне кохання. Саме кохання в такому романі повне куртуазності. Загалом, «куртуазний» — той, що орудує усіма видами зброї, вправний в усіх видах мистецтва (спів, гра на різноманітних музичних інструментах, обізнаність в живописі тощо), грає в шахи, знається на морській справі, знає велику кількість іноземних мов.

2. Упродовж XI – XV ст. мистецтво знало два основні художні стилі, які заступали один одного — романський(Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад. Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками.) і готичний(Особливе місце в мистецтві готики західноєвропейських країн займав міський собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Непорівнянний простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури ритмам динамічності архітектури, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.). Перший стиль — романський — панував у XI – XII ст., другий — готичний — у XII – XV ст. Ці стилі найбільш яскраво проявилися в архітектурі замків і церков.

3. Папа Григорій IX перетворив Інквізицію з Єпископської на Папську, підпорядкувавши її безпосередньо Святому Престолу. Для керування Інквізицією на різних рівнях призначались домініканці та францисканці, монахи з двох нових тоді жебручих орденів, значно рідше — монахи з інших орденів. Для єретиків, що не хотіли відректися від єресей, була призначена смертна кара, для виконання якої їх передавали до рук світської влади.  Папа Інокентій IV у 1252 році дозволив Інквізиції застосовувати тортури. Тут треба помітити, що за весь час існування Інквізиції вона ніколи не застосовувала тортури так масштабно та жорстоко, як світська влада.

Объяснение:

1. Куртуазна література  — світська, лицарська література європейського Середньовіччя з мотивами культу дами (в ліриці) або пригод лицарів (епічні твори), почасти з елементами фантастичності. Куртуазний роман часто вдається до атмосфери казковості. Однією з головних тем в цьому романі є тема кохання до прекрасної дами та здійснення подвигів заради неї. Проте героїв об'єднує лише платонічне кохання. Саме кохання в такому романі повне куртуазності. Загалом, «куртуазний» — той, що орудує усіма видами зброї, вправний в усіх видах мистецтва (спів, гра на різноманітних музичних інструментах, обізнаність в живописі тощо), грає в шахи, знається на морській справі, знає велику кількість іноземних мов.

2. Упродовж XI – XV ст. мистецтво знало два основні художні стилі, які заступали один одного — романський(Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад. Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками.) і готичний(Особливе місце в мистецтві готики західноєвропейських країн займав міський собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Непорівнянний простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури ритмам динамічності архітектури, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.). Перший стиль — романський — панував у XI – XII ст., другий — готичний — у XII – XV ст. Ці стилі найбільш яскраво проявилися в архітектурі замків і церков.

3. Папа Григорій IX перетворив Інквізицію з Єпископської на Папську, підпорядкувавши її безпосередньо Святому Престолу. Для керування Інквізицією на різних рівнях призначались домініканці та францисканці, монахи з двох нових тоді жебручих орденів, значно рідше — монахи з інших орденів. Для єретиків, що не хотіли відректися від єресей, була призначена смертна кара, для виконання якої їх передавали до рук світської влади.  Папа Інокентій IV у 1252 році дозволив Інквізиції застосовувати тортури. Тут треба помітити, що за весь час існування Інквізиції вона ніколи не застосовувала тортури так масштабно та жорстоко, як світська влада.

Объяснение: