. Прочтите отрывок из исторического источника и выполните задание. «Рождённая в Штеттине 21 апреля 1729 года, она прибыла в Россию в 1744 г., чтобы выйти замуж … Четырнадцати лет от роду она составила тройной проект – нравиться супругу, Елизавете I и народу. Она пользовалась всем для достижения в этом успеха. Восемнадцать лет скуки и уединения заставили её прочесть много книг. Вступив на русский престол, она стремилась к добру, желала доставить своим подданным счастье, свободу и собственность. Она легко прощала и не питала ни к кому ненависти. Снисходительная, любившая непринуждённость в жизни, весёлая от природы, с душой республиканки и добрым сердцем – она имела друзей. Труд для неё был лёгок, в обществе и словесных науках она находила удовольствие. Загадка императрицы… Ибо как иначе можно назвать то, что во второй половине XVIII века в России – стране с такими устойчивыми традициями – на троне оказалась женщина, да к тому же не имевшая ровно никаких прав на престол, да к тому же свергнувшая с него собственного мужа, законного государя, да к тому же иноземка, до конца жизни говорившая с немецким акцентом? И не оказалась", а пребывала на нём долгие 34 года, оставя о себе такую память, о которой Пётр Чаадаев писал: "Это были годы побед и благоденствия"». О какой российской императрице идёт речь в источнике? В результате какого события она взошла на престол?

ответ:Восстание декабристов, наложившее отпечаток на внешнюю политику императора.

1826 — Основание при Императорской канцелярии Третьего отделения — тайной полиции для слежения за состоянием умов в государстве.

1826—1828 — Война с Персией.

1827—1829 — Война с Турцией.

1829 — Основание Технологического института в Петербурге.

1830 — Революция в Польше.

1832 — Утверждение статуса Польского королевства в составе Российской империи.

1837 — Открытие первой в России железной дороги Петербург — Царское село.

1839—1841 — Восточный кризис, в котором Россия выступала совместно с Англией против коалиции Франция – Египет.

1849 — Интервенция в Венгрии.

1851 — Окончание постройки Николаевской железной дороги, соединившей Петербург с Москвой. Открытие Нового Эрмитажа.

1853—1856 — Крымская война. Николай не доживает до её конца

Жан-Жак Руссо - мислитель і найбільш яскравий представник радикального крила французького тництва, твори якого в XVIII столітті обговорювала вся Європа.

Жан-Жак Руссо народився в Женеві в родині годинникаря. Систематичної освіти отримати не зміг: до від'їзду батька з Женеви в 1722 р виховувався тітками, з 1723 по 1724 рр. провів в протестантському пансіоні Ламберсье в містечку Боссе поблизу французького кордону, після повернення до Женеви деякий час готувався стати судовим канцеляристом, а з 1725 вчився ремеслу гравера. В юності працював лакеєм, гравером, гувернером, вчителем музики, писарем, секретарем, театральним письменником, композитором. У 1728 через тиранії господаря Руссо покинув Женеву і до 1741 р проживав в Швейцарії.

Потім поїхав до Парижа, де зблизився з тителями, серед яких були Дідро, Д 'Аламбер, Гольбах, Маріво, Фонтенеля, Фрідріх Грімм, Луїза д'Епіне і співпрацював в енциклопедії: був автором статей з питань музики. У 1743 - 1744 рр. був секретарем французького посольства у Венеції.

З 1750 р. його твори почали видаватися і поступово набирати популярність у населення за критику сталих в суспільстві положень. Через ідеї Руссо, викладених в політичному трактаті "Про громадський договір" і роман "Еміль, або Про виховання", Женева позбавила Руссо громадянства, а паризький парламент заборонив Еміль і засудив філософа до тюремного ув'язнення. Філософові довелося ховатися: він біг у Верден, потім в Мотье. У 1764 Руссо поїхав в Англію, де прожив три роки. У травні 1767 року Руссо повернувся у Францію, оскільки посварився з Юмом, що за його в Англію.

У Париж повернувся тільки в 1770 році. Останні роки жив відокремлено, переписував ноти, щоб добути кошти для існування, писав мемуари. Помер Руссо 2 липня 1778 в містечку Эрменонвиль біля Парижу - в маєтку маркіза Р.Л. Жирардена, де провів останні місяці життя.