В чем причины расцвета российской культуры во второй половине 19 века?​

Селянська реформа 1848 в Австрії (зокрема, у Галичині, на Буковині і Закарпатті) — скасування панщини, проведене австрійським урядом під час революції 1848 з метою пристосування економіки до потреб капіталістичного розвитку. Здійснена під тиском революційних подій, що охопили також Галичину, Буковину і Закарпаття, та масових селянських рухів, зокрема Галицького селянського повстання 1846.

Згідно з законом австрійського імператора Фердинанда I від 17 квітня 1848, у Галичині селянські повинності скасовувалися з дня 15 травня 1848. Окремим декретом від 1 липня 1848 дію цього закону уряд поширив на Буковину, підтвердивши його законом від 9 серпня 1848.

Влітку 1848 року питання про умови звільнення селян обговорювалося в австрійському парламенті. Депутати від селян Галичини і Буковини І.Капущак, Л.Кобилиця разом з іншими депутатами лівого крила рішуче виступили проти виплати викупу поміщикам. Але більшістю голосів парламент ухвалив скасувати повинності селян за викуп (індемнізація). На підставі цієї постанови 7 вересня 1848 видано закон про звільнення селян від особистої залежності від колишніх власників на території всієї Австрії, про надання їм прав громадян держави та права власності на ту землю, якою за панщини вони користувалися на правах спадковості. Закон передбачав повну компенсацію (індемнізацію) селянами на користь поміщиків 20-кратної вартості всіх річних повинностей панщини. Поміщики одержували за селян великий викуп: у Східній Галичині — 58,9 млн гульденів (145,6 млн тодішніх крб.), на Буковині — 5,5 млн гульденів (13,9 млн тодішніх крб.). Головний тягар викупу несло селянство. За законом 7 вересня 1848 у власність селянства Східної Галичини та Буковини перейшло менше половини земельних угідь краю.

Більшість селян залишалася малоземельною і економічно неспроможною, значну частину їх (халупників і комірників) було «звільнено» зовсім без землі й вони відразу потрапили в економічну залежність до землевласників. У власність поміщиків перейшли майже всі ліси і пасовиська, за користування якими селяни змушені відробляти або платити (сервітути). З метою практичного здійснення реформи уряд видав додаткові законодавчі акти: 4 березня 1849 для всіх країв австрійської монархії, 15 серпня 1849 і 4 жовтня 1850 тільки для Галичини. 23 жовтня і 12 листопада 1853 — для Буковини.

У Закарпатті, як і по всій Угорщині, залежність селян від панщини скасована законом, що його прийняв угорський сейм 18.3.1848 і підтвердив 1853 австрійський імператор Франц Йосиф I, на таких же кабальних для селян умовах, як і в Східній Галичині та на Буковині. Землевласники одержали викуп у розмірі 20-кратної вартості річних повинностей селян. Більшість закарпатського селянства була звільнена з недостатньою забезпеченістю землею, значна частина — зовсім без землі. Грабіжницький характер реформи спричинив подальше зростання зубожіння селянства, викликав хвилю селянських заворушень у Східній Галичині і Закарпатті та Буковинське селянське повстання 1848-1849.

Объяснение:

Причины восстания: обострение земельного вопроса, вызва-нного ограничением в использовании пастбищ в результате запрета царским правительством на переход казахов в междуречье урала и волги. усиление феодального и колониаль-ного гнёта открытый грабёж народа со стороны хана, султанов, казаков уральского войска и царской администрации. повод восстания: угон уральскими казаками более 4000 лошадей у скотоводов младшего жуза, перешедших на «внутреннюю сторону» ( за реку урал) зимой 1782-1783 гг. руководитель восстания: срым датов- крупный феодал. движущие силы: шаруа цель: отмена ханской власти. характер: антифеодальный, антиколониальный. ход восстания: 1784 -начало стихийных волнений; распространение их ; создание повстан-ческих отрядов.просьба хана нуралы у царской администрации о подавлении восстания. атака восставшими казачьих крепостей 1785- разгром царскими карательными мирных аулов.усиление воз- мущения народа. съезд старейшин с участием повстанцев обсуждение требований 1786-нападение восставших на ханские аулы. бегство хана нуралы. отстране-ние его от власти.раздел младшего жуза на 3 части 1791-назначение царским правитель-ством хана ералы. 1792-неудачное нападение с.датова на илецкую крепость. переход повстанцев к партизанской войне 1794 смерть ералы 1795- назначение хана есима(сына нуралы) 1797- убийство отрядом с.датова есима. причины поражения: стихийность , неорганизованность; различные цели у восставшего народа и возглавивших его феодалов. значение; итоги: способствовало ограничению и дальнейшему ускорению ликвидации ханской власти. восстание и.тайманова и м.утемисова 1836-1838 гг причины: усиление феодальной эксплуатации увеличение налогов рост ограничений со стороны царских властей на пользование пастбищами. повод восстания: конфликт между и прикаспийской облас-тью- караул ходжой, допускавшим произвол относительно поборов с населения. руководитель восстания: сатай тайманов и махамбет утемисов. цель: ограничение всевластия жангира улучшение положения шаруа изменение земельной колониальной политики. ход восстания: 1 этап 1836-1 полуг 1837 г-формиро-вание повстанческих отрядов. неуда-чные попытки и.тайманова привлечь хана для защиты от произвола чинов-ников 2 этап 2 полуг 1837-вооружённое нападение и разгром восставшими аула караул ходжи.угон скота у отде-льных феодалов.угроза разгрома ханской ставки повстанцами 3 этап 1 полуг 1838 г.-попытка и.тайманова поднять казахов млад-шего жуза на борьбу с царизмом. перерастание антифеодального восстание -против царской россии. июль 1838- поражение отряда и.тай-манова в бою с царскими войсками у реки ак- булак. гибель исатая. м. утемисов был убит в 1846 г. причины поражения: более лучшее лучшее вооружение карателей, разобщённость восставших: часть из них проявила колебания, а феодально- байская верхушка пошла на предательство. значение; итоги: остановлен ежегодный рост налогов. весь материал - в документе.