Назвіть імена видатних представників української культури другої половини 18 століття

Петро Могила

Іван Федоров

Іван Вишневський

Інокентій Гізель

Симеон Полоцький

 

 
1.2 Ордерна система елліністичної архітектури 
В архітектурі еллінізму, так само як і в попередній грецькій архітектурі, панує ордерна система: 
Пристосований до нових містобудівних задач і до нових видів споруджень грецький ордер втрачає в епоху еллінізму строгість форм. Доричний і іонічний ордери відтепер не тільки вільніше сполучаються один з одним (наприклад, двох'ярусна колонада — унизу дорична, вгорі іонічна в перистилі храму Афіни в Пергамі), але і змішуються у своїх елементах, наприклад іонічна колоннада з доричним чи антаблементом триглифний фриз із зубчиками . 
Коринфський «ордер» не одержує ще широкого розповсюдження в якості самостійної архітектурної системи і застосовується головним чином чи у інтер'єрі чи в архітектурі «малих форм». Виключення представляє єдине велике спорудження— Олімпейон в Афінах ; добудоване вже в епоху панування римлян. У коринфську капітель часто вводяться елементи східних стилів: наприклад єгипетського у Вежі Вєтров у Афінах чи перського в так називаному портику Биків на острові Делосе; у композицію коринфських капітелей пропилеї в Елевсині були введені зображення крилатих грифонів з тулубом лева. Проникання цих елементів у класичну систему грецького ордера свідчить про зворотний вплив східного мистецтва на грецьке. Характерним нововведенням в обробці ордера було широко розповсюджене часткове каннеліровання колони тільки в її верхній частині (близько 2/3 висоти).(5,156) 
Широке і різноманітне застосування одержують перистилі, тобто криті колонади, що оточують архітектурно організований відкритий простір, будь то площа дворик чи двір житлового будинку. Перистильні композиції стають характерною рисою елліністичного міста, його ансамблів і житлових будинків. 
Зміна смаків і застосування ордерів у перистильних композиціях відбилося на домірності його частин. Колони одержують велику стрункість не тільки в перистильних, але й у периптеральних композиціях (у перистилях відношення діаметра доричної колони до її висоти стає менше 1/7, у періптерах доходить до 1/7, в іонічних колонах — до 1/10). 
Стрункість і легкість колон поєднуються зі значним розширенням інтерколумнієм до 4D в перистильних композиціях і до 3,5 D в периптеральних. Висота капітелей і антаблемента в ордерах також значно зменшується. Деталі ордерів, особливо в перистилях, відрізняються граціозністю і витонченістю архітектурного пророблення, складністю контуру обломів, тонкістю профілювання й орнаментальних порізок, близької за своїм характером до пророблення деталей інтер'єра. 
Обробка квадровой стіни за до членування її ордером пілястр чи напівколон одержує в елліністичний період майже таке ж широке поширення, як і перистиль.(7,45) 
У відношенні матеріалів і конструкцій елліністичне будівництво мало чим відрізняється від будівництва попередньої епохи, якщо не вважати удосконалення транспортних і вантажопідйомних механізмів і більш широкого застосування різноманітних лицювальних матеріалів. Відомі також одиничні приклади клинчатих арок і циліндричних зводів. 
У прямому зв'язку з будівництвом багатих житлових будинків, палаців і вілл знаходиться розвиток садово-паркового і прикладного мистецтв — декоративної скульптури, різьблення на дорогоцінних і напівкоштовних каменях, металлопластинки, теракотових статуеток, посуду і меблів. Особливо славилася своїми великими і чудовими парковими ансамблями, розташований в центрі міста, Олександрія Єгипетська (Мусейон і гай Дикастеріона) і Антіохія в Передній Азії з її відомим усьому грецькому світу парком Дафни, що досягав 80 стадій в окружності (близько 15 км). Парки елліністичних міст прикрашалися фонтанами, басейнами, декоративною скульптурою, гротами, портиками, альтанками і т.п.

Усиление русского дворянства в период XIV—XVI веков происходило в основном за счёт получения земли под условием военной службы, что фактически превращало дворян в поставщиков феодального ополчения по аналогии с западноевропейским рыцарством и русским боярством предыдущей эпохи. Поместная система, ведённая с целью усиления армии в ситуации, когда уровень социально-экономического развития страны ещё не позволял централизованно оснащать армию (в отличие, например, от Франции, где короли с XIV века начали привлекать рыцарство в армию на условиях денежной оплаты сначала периодически, а с конца XV века — на постоянной основе), обернулась крепостным правом, ограничившим приток в города рабочей силы и затормозившим развитие капиталистических отношений в целом.

В 1701 году Пётр I указывает, что все «служилые люди с земель службу служат, а даром землями никто не владеет». В 1721 году царь проводит общий смотр всем дворянам, за исключением живших в отдалённых Сибири и Астрахани. Чтобы в их отсутствие дела не остановились, дворяне должны были прибыть в Санкт-Петербург или Москву в две смены: первая в декабре 1721 года, вторая — в марте 1722 года.

Уже в 1718 году Пётр I при проведении Податной реформы исключает от обложения подушной податью дворян, а в марте 1714 года принимает указ «О порядке наследования в движимых и недвижимых имуществах», который уравнял вотчину и поместье, и ввёл принцип единонаследия.

Пётр повёл решительное наступление на старую боярскую аристократию, сделав своей опорой дворян. В 1722 году вводится по европейскому образцу Табель о рангах, заменившая принцип родовитости на принцип личной выслуги. Чин низшего, XIV класса, полученный по военной службе, давал всем его получившим потомственное дворянство (по гражданской службе — только чин VIII класса). Первоначально было установлено соответствие старых, допетровских, чинов Московской Руси, Табели о рангах, однако в старые чины прекратились.