Охарактеризувати правління Дмитрія Донського .За що він отримав прізвеще Донський

Дмитрий Донской получил своем прозвище за победу на Куликовском поле которая проходила между реками Дон и Непрядва.

Характеристика правления.

1. Во время правления Дмитрий Донского был построен белокаменный кремль.

2. Шла борьба Московского княжества с Тверским за ярлык на великое княжение.

3. Впервые передал сыну Ярлык на великое княжение без разрешения на это Золотой Орды.

4. Прекратил выплату выхода Золотой Орде из-за чего в дальнейшем произойдет куликовская битва.

5. Разбил татаро-монгольский отряд на реке Вожа.

Цар володів абсолютною владою над народом. Сенат був слабкою ланкою, здатною здійснювати лише незначні адміністративні повноваження. Так що Римом управляв фактично абсолютний монарх. Основна функція Сенату полягала у здійсненні його побажань.  

Верховна влада держави була покладена на царя, який мав наступні повноваження:

- Виконавча влада

- Головний суддя

- Головний законодавець

Замість царя і для попередження деспотизму новий уряд обрав консулів, двох за кількістю. Ці особи не були обрані населенням, а були призначені всенародним зібранням. Кожен консул відбував однорічний, непослідовний термін, хоча міг відбувати другий чи третій термін пізніше. Як політичні, так і військові глави держав, консули мали верховну виконавчу владу, командуючи армією, головуючи в Сенаті та пропонуючи законодавство; однак, як гарантія, кожен консул мав можливість накласти вето на рішення іншого. Як символ своєї влади, вони носили традиційну вовняну тогу з фіолетовим обрамленням, сиділи на спеціальному кріслі. В них було щонайменше шість спеціальних помічників. Після закінчення однорічного терміну вони притягувались до відповідальності перед народними зборами за будь-які прийняті рішення або вжиті дії. Багато консулів розширяли свої повноваження, стававши проконсулами, губернаторами однієї з багатьох римських провінцій. Спочатку, посада консула була відкрита лише для патриціїв; плебеї отримали право на неї у 367 р. до н.е. Законодавчо у 342 р. до н.е. було передбачено, що один з двох консулів повинен бути плебеєм. До відомих постатей, які служили консулами, належать Юлій Цезар, Марк Красс, Помпей та Марк Антоній.

Объяснение:

Соответственно, кто-то самый отважный отправлялся в Сибирь для того, чтобы найти богатства неведомых стран. В основном это были казаки и как их называли «гулящие люди» - то есть самые easy-going слои общества. Конечно, они не сами себя туда посылали, их посылали купцы-промышленники, которые снаряжали их в экспедиции, а казахи за это возвращали им 2/3 части своей добычи. И да, еще Сибирь осваивалась параллельно с поиском сырья. Такие экспедиции были государственными. Люди искали месторождения драгоценностей, железа, меди, исследовали почву, добывали «мягкое золото» (соболя).  

Из-за этих двух причин начались походы русских в Сибирь, которая начала застраиваться – сначала поселения появились на берегах Енисея, потом вышли на Байкал, недалеко от которого заложили Иркутск, и постепенно уходили все севернее и севернее.

Объяснение: