345345253252523523423424234234

3453452532525235234234423424234

34534525325252352342342423423473627

Культуркампф»  (йому. kulturkampf — боротьба за культуру), поширене в літературі найменування заходів уряду о.  бісмарка   в 70-х рр. 19 ст проти католицької церкви — головної опори католицької партії «центру», яка виражала сепаратистські, антипрусські тенденції (головним чином в західній і південно-західній німеччині). у ході «до.» були проведені закони про заборону священикам вести політичну агітацію (дек. 1871), про позбавлення духівництва права нагляду за школами (березень 1872), про передачу в руки держави справи підготовки і призначення на посаді духовних осіб (1873) і ін. у лютому 1875 були розбещені майже всі католицькі ордени і проведений закон про цивільний брак. уряд бісмарка використовував «до.» для посилення національного гніту в польських землях, що знаходилися під німецьким пануванням, і розпалювання релігійних пристрастей з метою відвернення робітників від класової боротьби. характеризуючи «до.», в. і. ленін писав: «такою боротьбою бісмарк лише укріпив войовничий клерикалізм католиків, лише пошкодив справі дійсної культури, бо висунув на перший план релігійні ділення замість ділень полі» (полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 17, с. 416—17). в кінці 70 — початку 80-х рр. бісмарк в цілях об'єднання всіх консервативних сил пішов на примирення з католицьким духівництвом: більшість законів, прийнятих в період «до.», було скасовано; збереглися лише закони про цивільний брак і про вигнання єзуїтів.

Крепостные крестьяне были полной собственностью бояр, дворян, царской семьи и духовенства. Черносошные сохраняли личную свободу, владели обширными землями (в основном в и Сибири) и несли государственные повинности. Крестьяне, жившие на землях бояр и дворян, принадлежали лишь одному хозяину и полностью зависели от его произвола. Их можно было продать, обменять, подарить. Имущество крепостных крестьян принадлежало феодалу. Самым суровым и тяжелым было положение крестьян, находившихся в собственности мелких феодалов.
Крестьяне работали на феодалов на барщине, платили натуральный и денежный оброк. Одновременно зависимые крестьяне несли повинности в пользу государства.
Были и зажиточные крестьяне, размеры наделов которых достигали несколько десятков гектаров. Из таких родов выходили известные предприниматели, купцы, торговцы.