Всесвітня історія:Скдадіть хронологічну таблицю найважливіших досягнень 18 століття

1640 Початок революції в Англії.

1649 Проголошення республіки в Англії.

1688–1689 Встановлення в Англії парламентської монархії.

1660 Реставрація монархії в Англії.

60—70-ті роки XVIII століття Початок промислового перевороту в Англії.

1775–1783 Війна за незалежність англійських колоній у Північній Америці.

1776 «Декларація незалежності». Утворення США.

1787 Прийняття конституції США.

1789, 14 липня Взяття Бастилії. Початок Великої французької революції.

1792, серпень — вересень Повалення монархії, проголошення республіки у Франції.

1793–1794 Якобінська диктатура.

1794, 27 липня Контрреволюційний переворот 9 термідора.

1804–1814 Перша імперія у Франції.

1810–1828 Національно-визвольні війни в Латинській Америці.

1812 Похід Наполеона на Росію і його розгром.

1814–1815 Віденський конгрес.

1820–1895 Життя і діяльність Фрідріха Енгельса.

1831 і 1834 Повстання робітників у Ліоні.

1836–1848 Чартистський рух в Англії.

1844 Повстання сілезьких ткачів у Німеччині.

1848, лютий Вихід у світ «Маніфесту комуністичної партії».

1848, лютий Демократична революція у Франції.

1848, червень Повстання робітників у Парижі. Національно-визвольне демократичне повстання в Празі.

1848–1849 Незавершені демократичні революції в Німеччині, Австрійській імперії та італійських державах.

1849 Війна Угорщини за незалежність.

1850–1864 Селянська війна у Китаї.

1852–1870 Друга імперія у Франції.

1857–1859 Народне повстання в Індії проти англійських колонізаторів.

1861–1870 Утворення Італійського королівства.

1861–1865 Громадянська війна (революція) в США.

1864, вересень Заснування І Інтернаціоналу.

1870–1871 Франко-прусська війна. Утворення Німецької імперії.

ответ:На початку XX ст. національно-визвольний рух у Наддніпрянській Україні набув політичного характеру: його учасники усвідомлювали необхідність боротьби за українську державу. У січні 1900 р. в Харкові діячі студентського руху Д. Антонович, Б. Камінський, М. Русов та інші разом із членами "вільних громад" заснували Революційну українську партію (РУП). її програму виклав адвокат М. Махновський у брошурі "Самостійна Україна". В ній він закликав народ до боротьби за єдину й неподільну вільну самостійну Україну від Карпат до Кавказу. РУП обстоювала інтереси селянства, працювала в масах. Рупівці взяли активну участь в селянському русі. У 1900-1901 рр, в Україні відбулося 670 селянських виступів, а 1902 р. він охопив Полтавську, Київську, Харківську губернії. Селяни палили поміщицькі маєтки, ділили їхні землі. Повстання придушувалися збройною силою, але це лише загострювало суперечності.

У 1902 р. М. Махновський створює Українську народну партію (УНП). Її основними цілями, сформульованими М. Міхновським у кількох програмних Документах, були: просвіта українського народу шляхом роз'яснення його національних інтересів; побудова самостійної демократичної держави; націоналізація землі й передача її селянам без викупу; усуспільнення засобів виробництва й ліквідація експлуатації. Лідер УНП М. Міхновський зробив вагомий внесок у справу розбудови української державності, вказавши на те, що нашому народові слід іти до незалежності, використовуючи досвід західної цивілізації.

1904 р. частина членів РУПу утворила Українську соціал-демократичну спілку, яка на початку 1905 р. влилася до меншовицької фракції РСДРП на правах її автономної секції. Інша частина під керівництвом В. Винниченка, С Петлюри й М. Порша у грудні 1905 р. проголосила утворення Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Це одна з найчисленніших партій, яка обстоювала ідеї автономії України, конфіскації земельної власності й демократизації суспільного" життя. Не визнаючи більшовицького революційного екстремізму, лідери партії не погоджувалися увійти до складу РСДРП. На таких же позиціях стояла Єврейська соціал-демократична робітнича партія "Бунд", що діяла в середовищі єврейського пролетаріату і ремісничого люду в Україні.

 

Объяснение:

Не последнюю роль в развитии финикийского мореплавания сыграли знаменитые ливанские кедры, прямые и прочные стволы которых считались идеальными для корабельных мачт. На пустующих и малонаселённых землях, которых тогда хватало в любой части суши, финикийцы создавали ремесленно-торговые поселения и порты, нередко платя дань окружающим племенам, чтобы избежать военного противостояния. Со временем эти поселения превращались в могущественные города-государства. Так возникли Карфаген (в Северной Африке, на территории нынешнего Туниса) и Кадис (В Испании)