Выберите слово, которое не относится к истории Древнего Рима: акрополь форум авгур легион

ответ:форум

Объяснение:

Акрополь

Объяснение:

Это возвышенная часть древнегреческого города.

Форум это типология общественного пространства в древнеримском градостроительстве; центральная городская площадь, где проходила городская жизнь, заключались сделки, велись переговоры. Читать ещё

МАРК АВРЕЛИЙ (Marcus Aurelius) Марк Аврелий Антонин (26.04.121 г. — 17.03.180 г.), римский император с 07.03.161 г. Родился в сенаторской семье испанского происхождения, по желанию Адриана в 138 г. усыновлен своим дядей Антонином Пием, в 145 г. женился на его дочери Фаустине и в 146 г. провозглашен соправителем1. В 161 г. вступил на престол и до 169 г. правил вместе со своим названым братом Луцием Вером. Период правления Марка Аврелия отмечен ожесточенными оборонительными сражениями, знаменовавшими конец относительно спокойного развития эпохи принципата. В 162 г. было подавлено восстание в Британии и шли бои с хаттами в районе германского лимеса. После войны с парфянами (162—166 гг.) Армения и Осроена оказались в зависимости от римского государства. Возвращаясь из похода, войска занесли в Империю чуму, которая свирепствовала до 189 г. Вторжения маркоманов и квадов в 166—167 гг. вылились в затяжную оборонительную войну на дунайской границе. В 168—172 гг. римские войска под командованием Марка Аврелия вытеснили германские и сарматские племена из Верхней Италии, Реции, Норика, Паннонии и Балканских провинций. Со 172 г. римляне активизировали наступательные действия, но им удалось лишь на короткий срок установить контроль над частью территории современной Чехословакии и Восточной Венгрии. Эпизоды Маркоманской войны 171—175 гг. запечатлены на барельефах 30-метровой колонны Марка Аврелия в Риме. Попытка узурпации верховной власти со стороны наместника Сирии Гая Авидия Кассия в 175 г. и восстание в Египте вновь обострили внутриполитическую ситуацию. В 176 г. Марк Аврелий провозгласил своего сына Коммода соправителем и незадолго до окончания войны умер в Виндобоне от чумы. Для внутренней политики императора характерно согласие Марка Аврелия с сенатом при одновременном укреплении государственного аппарата Империи и расширении его функций. Пленных варваров не превращали в рабов, а в качестве колонов оставляли в особых пограничных поселениях. Марк Аврелий обучался у Фронтона и Герода Аттика риторике и со 146 г. начал проявлять интерес к философии. Он сделался одним из наиболее выдающихся представителей поздней, эклектической Стои. Под влиянием учения Эпиктета ведущее место в его философских рассуждениях заняла этика. Он призывал бескорыстно любить ближних и заниматься нравственным совершенствованием. Счастье достается путем познания правящего миром естественного закона и верой в его разумность. Человеческий разум божественного происхождения, и поэтому все люди равны. Поскольку Марк Аврелий требовал, чтобы каждый исполнял свою роль на отведенном ему судьбой месте, он выступал в качестве апологета существующего строя. В отличие от философии древней Стои он отделял бога от природы, приближаясь к взглядам Платона. Во время войны на дунайской границе написан трактат «Наедине с собой» (греч. “Та eis heauton”). Это сочинение долгое время пользовалось большой популярностью. Издана биография Марка Аврелия в “Histona Augusta”, и имеются статуя в Античном собрании Государственных музеев в Берлине, бюст в Дрездене в Альбертинуме. Конная статуя Марка Аврелия (единственно сохранившаяся) стоит в Риме на сооруженном Микеланджело в 1537 г. постаменте на Капитолийском холме. 1 Марк Аврелий получил трибунскую власть и проконсульский империй, что означало предоставление ему статуса младшего соправителя, 1 декабря 147 г. — Прим. ред. сайта. Словарь античности. Пер. с нем. — М.: Прогресс, 1989 Трибунскую власть получал 34 раза (первый раз — 1 декабря 147 г., затем — ежегодно 10 декабря). Император: I (при получении власти, в 161 г.), II (163 г.), III (165 г.), IV (166 г.), V (167 г.), VI (171 г.), VII (174 г.), VIII (175 г.), IX (177 г.), X (179 г.). Консул: I (140 г.), II (145 г.), III (161 г.). Умер 17 марта 180 г. около Сирмия (Sirmium); погребен в мавзолее Адриана. Жена: Анния Галерия Фаустина (Младшая) (Annia Galeria Faustina). Дети: 8 сыновей: (1) Тит Аврелий Антонин (Titus Aurelius Antoninus); (2) Тит Элий Аврелий (Titus Aelius Aurelius); (3) Тит Элий Антонин (Titus Aelius Antoninus); (4) имя неизвестно; (5) Тит Аврелий Фульв Антонин (Titus Aurelius Fulvus Antoninus); (6) Луций Аврелий Коммод (Lucius Aurelius Commodus); (7) Марк Анний Вер (Marcus Annius Verus); (8) Адриан (Hadrianus); 6 дочерей: (1) Домиция Фаустина (Domitia Faustina); (2) Анния Аврелия Галерия Луцилла (Annia Aurelia Galeria Lucilla); (3) Анния Аврелия Галерия Фаустина (Annia Aurelia Galeria Faustina); (4) Фадилла (Fadilla); (5) Корнифиция (Cornificia); (6) Вибия Аврелия Сабина (Vibia Aurelia Sabina);

Турецька культура в XVI-XVII ст. розвивалася під впливом ісламу. Релігійні норми забороняли світську освіту (всі школи в Османській імперії існували тільки при мечетях). Коран не дозволяв митцям зображувати людей і тварин, бо намальований образ начебто міг відібрати душу. Але, попри ці та інші заборони, в Османській імперії з'явились і цікаві наукові праці та літературні твори, і чудові пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва.

У тогочасній турецькій культурі можна вирізнити два періоди: від другої половини XV ст. до кінця XVI ст. — піднесення, а починаючи із XVII ст., — занепад.

Піднесення турецької культури знайшло відображення насамперед у розвиткові літератури та образотворчого мистецтва. Другу половину XVI і XVII ст. вважали «золотим віком» турецької поезії. Чудовим поетом тієї доби був МоялаМахмуд, відомий під псевдонімом Абдуль Баки. Поширеним лейтмотивом тогочасної поезії стало уславлення радощів життя. Поет ІльясРевані у своїх творах вихваляв переваги легкого та безтурботного життя, побут і звичаї мешканців Стамбула, радощі кохання. У часи занепаду Османської імперії набув поширення сатиричний жанр. Представники цього напряму висміювали життя панівних верств імперії, що бездумно сприяли її занепаду. У творах поетів, які писали для султана та його наближених, більше уваги приділялося вишуканості форми, ніж змістові віршів.

У турецькій прозі часів розквіту імперії набули поширення невеликі оповіді, анекдоти, усмішки, складені письменником Лямі. У своїх збірках він вперше помістив розповіді про ходжу Насреддина. Цей сільський імам з його гострими жартами, поєднаними з добрим народним гумором, став у майбутньому відомим в усьому світі.

Наукових досягнень було набагато менше. Це пояснювалося, передусім, низьким рівнем розвитку освіти та домінуванням ісламу в усіх сферах науки і культури. В XVI ст. найбільш відомими вченими були ЄвліяЧелебі та Хаджі Халіф. Учений і мандрівник ЄвліяЧелебі написав «Книгу мандрів», в якій виклав власні враження від багатьох країн Європи, Азії та Африки. Хаджі Халіф створив працю «Дзеркало світу», в якій, спираючись на арабські та європейські джерела, описав будову Всесвіту.

Значного розквіту досягла в XVI ст. турецька архітектура. Султан Сулейман І приділяв особливу увагу зведенню у столиці своєї імперії нових мечетей, лікарень, фортець, мостів, караван-сараїв та інших будівель. Він намагався, як казали сучасники, перетворити візантійський Константинополь у Стамбул — справжнє серце Османської імперії. Розвиток турецької архітектури в той час був пов'язаний з діяльністю КоджаСимана — грецького архітектора, який перебував на службі в турецького султана. За своє напрочуд довге життя (1490-1588) він збудував 360 споруд. Найвідомішими серед них стали мечеті Шахзаде і Сулейманів у Стамбулі, мечеть Селіма в Едірне та ін.

Особлива увага приділялася зовнішньому вигляду будівель. Палаци, мечеті, лазні та інші громадські будівлі прикрашалися складним орнаментом, вирізьбленим по дереву та каменю. Заборона зображувати тварин і людей змушувала митців створювати складні орнаменти з геометричних фігур і рослин.