Основное различие и сходство культуры Европы и России

Сходства: в Европе был королевский домен а в России это называлось княжеская вотчина ; в Европе у монаха была абсолютная власть а в России у монаха была самодержавная власть

По смерті князя Данила (1264) його королівство розпалося. Спочатку влада  перейшла  до Василька Романовича (1264- 1269).  Для нього, м’якого й поступливого, цей тягар виявився непосильним. Не маючи вдачі володаря, він не спромігся зберегти ні централізованої влади, ні територіально-політичної цілісності королівства. Влада його поширювалася лише на Західну Волинь зі стольним містом Володимиром. Поновилася удільна система. Сини Данила отримали:  Лев  — Галицьку й Перемишльську  землі, Шварно -  Холмську й Белзьку землі та Чорну Русь (Західна  Волинь),  Мстислав  -   Луцьк  зі Східною Волинню і Теребовлянщину. Коли ж Василько Романович помер, його землю успадкував син Володимир. Володимир Василькович після смерті свого батька в 1269 році зайняв престол у Володимирі (Волинському) й став правитиземлями Західної Волині. Це був дуже освічений,  добрий, чесний, справедливий  і мужній  володар, котрий,  уникаючи  війн  із сусідами, дбав  про добробут населення, розвиток ремесел, промислів, торгівлі, сільського господарства. Попри важку хворобу займався розбудовою міст, церков і монастирів, опікувався письменством  і культурою. Він належить до найвизначніших постатей нашої історії. Саме з його ім’ям дослідники пов’язують створення другої, волинської, частини Галицько-Волинського літопису.

Как либеральные реформы повлияли на общественное движение в стране?

• либеральный лагерь

• революционный лагерь

• революция

• народники

• экстремисты

• А. И. Герцен

• Н. П. Огарёв

• Н. Г. Чернышевский

• Н. А. Ишутин

• С. Г. Нечаев

1. Либеральный лагерь в общественном движении второй половины XIX в. В либеральном лагере в 1860-е гг. сложилась странная ситуация. Реформы, проводившиеся правительством, приветствовали и западники, и славянофилы. Либералы работали и в Редакционных комиссиях, готовивших правительственный проект отмены крепостного права, и в дворянских губернских комитетах. Поэтому им оставалось критиковать только сам метод проведения преобразований «сверху» и сетовать на то, что обществу власть отвела всего лишь роль заинтересованного наблюдателя.

Дошло до того, что в 1860-е гг. либеральный лагерь был вынужден отказаться от своего основного программного положения — требования введения в России представительного правления и принятия конституции. Подобное требование, по мнению либералов, могло испугать правительство, вставшее на путь реформ. Кроме того, и конституция, и парламент (или Земский собор) в тот момент могли быть только дворянскими — либералов, ратовавших за установление в российском обществе мира и сословного единства, это не устраивало.