нужно вставить пропущенные буквы 1. В середине 13 века литовцами было создано государство Великое княжество Литовское, в состав которого позже вошли земли 2. Своего расцвета Великое княжество Литовское достигло в период правления. 3. В 13–14 веках формировались , , народности. 4. После объявления государственной религией Великого княжества Литовского православное население государства стало подвергаться и гнёту.

Весь советский народ встал на защиту своего Отечества.
Название «Великая Отечественная война» стало использоваться после радиообращения Сталина 3 июля 1941 года. В обращении слова «великая» и «отечественная» употребляются раздельно. Впервые это словосочетание в привычном нам виде было применено к данной войне в статьях газеты «Правда» от 23 и 24 июня 1941 года и поначалу воспринималось не как термин, а как одно из газетных клише, наряду с другими подобными словосочетаниями: «священная народная война» , «священная отечественная народная война» , «победоносная отечественная война» . Термин «Отечественная война» был закреплён введением военного ордена Отечественной войны, учреждённого Указом Президиума Верховного Совета СССР от 20 мая 1942 года. В странах, где русский язык не является основным языком общения, название «Великая Отечественная война» практически не используется.

Перша світова війна 1914—1918 років знову порушила польське питання на міжнародній арені. Як центральні держави, так і Росія обіцяли полякам у майбутньому ті чи інші форми автономії. Юзеф Пілсудський утворив у складі австро-угорської армії польські легіони. Ситуація докорінно змінилася після Лютневої революції 1917 року у Росії, коли в документах Петроградської ради й Тимчасового уряду з'явилися заяви про право поляків на державну незалежність. Почалося створення польських військових частин у Росії. У Женеві в серпні 1917 року ендеки[1] заснували польський національний комітет, який очолив Р. Дмовський; цю організацію визнали країни Антанти.

У Франції був сформований польський військовий корпус під командуванням генерала Ю. Галлера. Прагнення поляків до незалежності було відбите в посланні американського президента В. Вільсона до конгресу в січні 1918 року, а також у декреті Раднаркому Росії в серпні 1918 року. З наближенням поразки країн Четвертного союзу у війні восени 1918 року могутній національний рух поляків виявився в заснуванні декількох урядових осередків — у Кракові(Польська ліквідаційна комісія), Любліні (Тимчасовий народний уряд), Варшаві (Регентська рада й уряд).