1 Высшим органом государственной власти в СССР по новому избирательному закону 1988г. стал: 1) Государственный совет 2) Съезд народных депутатов 3) Государственная дума 4) съезд Коммунистической партии 2 Создание СНГ произошло: 1) 19 августа 1991г. 2) 8 декабря 1991г. 3) 8 декабря 1993г. 4) 30 декабря 1993г. 3 Передача государственного имущества в собственность частным лицам или трудовым коллективам – это: 1) приватизация 2) репатриация 3) либерализация 4) конфискация 4 «Гласность» - это: 1) обновление марксистско-ленинской идеологии 2) реализация права граждан на получение полной информации и её обсуждение 3) политика полной свободы слова 4) критика социалистического строя, социалистических ценностей 5 Что из названного является одним из результатов внешней политики М.С. Горбачева 1) роспуск военных блоков 2) увеличение расходов на вооружение 3) сокращение численности Советской Армии 4) участие в западноевропейской интеграции 6 О чём идёт речь? Термин, обозначающий систему международных отношений после Второй мировой войны и до второй половины 1980-х – начала 1990-х г.г., для которой характерны состояния военно-политической конфронтации государств, ведение жёсткой идеологической борьбы, гонка вооружений, применение экономических мер давления, создание военно-стратегических блоков, баз. 7 Завершение вывода советских войск из Афганистана: 1) 1985г. 2) 1986г. 3) 1988г. 4) 1989г. 8 Какое из названных понятий относится к политической жизни в СССР в период перестройки? 1) «антипартийная группа» 2) идеологический диктат 3) многопартийность 4) общество развитого социализма 9.Основная причина перехода СССР к политике перестройки 1) резкое обострение международной обстановки 2) необходимость интенсивного освоения Сибири и Дальнего Востока 3) затяжной экономический и политический кризис в стране 4) массовые выступления населения 10.К последствиям политики гласности в СССР относится 1) начало реабилитации жертв сталинских репрессий 2) падение интереса к истории социалистического общества 3) отмена секретности государственных тайн 4) осознание обществом сущности тоталитарной системы 11.Каковы черты экономических реформ перестройки? 1) создание частного сектора в экономике 2) введение арендных отношений 3) появление колхозов 4) приватизация государственной собственности. 12.Для внутреннего курса М.С. Горбачева было характерно 1) укрепление авторитета сталинских кадров 2) «омоложение» высших партийных кадров 3) усиление позиций силовых структур 4) усиление центральной власти на местах 13 Какое событие из названных произошло в 1986 г. 1) состоялся XXVII съезд КПСС 2) начата антиалкогольная кампания 3) провозглашена программа формирования правового государства 4) состоялись выборы народных депутатов СССР 14.К последствиям политики гласности в СССР относится 1) начало реабилитации жертв сталинских репрессий 2) падение интереса к истории социалистического общества 3) отмена секретности государственных тайн 4) осознание обществом сущности тоталитарной системы 15 М. Горбачёв с марта 1990 по декабрь 1991г. занимал пост: 1) Председателя Верховного Совета СССР 2) Президента РСФСР 3) Первого секретаря КПСС 4) Президента СССР 16.Прочитайте отрывок из работы современного историка и укажите о каком событии идёт речь. «Радиоактивное заражение… поразило многие районы Украины, Белоруссии и России – территорию свыше 200 тысяч квадратных километров. Повышение радиоактивного фона было отмечено в других странах: Польше, Румынии, Болгарии, Югославии, Норвегии, Финляндии, Швеции, и даже в таких далёких, как Бразилия и Япония». 17.Для борьбы за качество выпускаемой продукции было решено 1) начать кампанию по укреплению трудовой дисциплины 2) закрыть нерентабельные предприятия 3) ввести госприемку 4) повысить заработную плату на предприятиях 18 Что из названного является одним из результатов перестройки в экономике? 1) рост благосостояния граждан 2) увеличение дефицита бюджета 3) снижение уровня потребления алкогольной продукции 4) стабилизация курса рубли 19 Суверенитет РСФСР был провозглашен 1) в 1989 г. 2) в 1990 г. 3) в 1991 г. 4) в 1993 г. 20 Отметьте одну из целей участников ГКЧП 1) стимулировать развитие рыночных отношений в СССР 2) усилить позиции республик в центральных органах власти СССР 3) сохранить централизованное советское государство 4) развивать институты гражданского общества 21.Прочтите отрывок из выступления одного из руководителей Советского государства и укажите его фамилию: «Дорогие соотечественники! Сограждане! В силу сложившейся ситуации с образованием Содружества независимых государств я прекращаю свою деятельность на посту президента СССР. Принимаю это решение по принципиальным соображениям. Я твёрдо выступал за самостоятельность, независимость народов, суверенитет республик. Но одновременно и за сохранение союзного государства, целостности страны. События пошли по другому пути. Возобладала линия на расчленение страны и разъединение государства, с чем я не могу согласиться».

Объяснение:

С 30-х годов XVIII столетия, после принятия решения о добровольном вхождении в состав Российского государства башкирских и казахских племен, территория современного Оренбуржья стала активно осваиваться переселенцами из центральных губерний России[5].

31 августа 1735 года у слияния Ори и Яика была заложена Оренбургская крепость. Сильные разливы рек в этом месте заставили начать в 1739 году подготовку к строительству нового города с прежним названием ниже по течению Яика, на Красной горе. 6 августа 1741 года он был заложен. Старый город получил название Орская крепость (нынешний город Орск). Выбранное место на Красной горе безлесное, каменистое и удалённое от реки, также оказалось неподходящим для строительства города[6]. 19 (30) апреля 1743 года Оренбург был заложен в третий раз, на месте бывшей Бердской крепости (Бердского городка), в 70-ти верстах от Красногорского урочища у впадения в Яик реки Сакмары, окружённое лесами и пахотными землями. Теперь оно является историческим центром города. Город, выстроенный на Красной горе, получил название Красногорская крепость[7].

Карта Оренбургской губернии 1824 года

В 1744 году Оренбург стал центром Оренбургской губернии, учреждённой именным указом императрицы Анны Иоанновны. Граница Оренбургской губернии доходила на севере до рек Исети и Камы, на западе у Самары и Ставрополя до Волги, шла несколько западнее реки Яик в нижнем её течении, на юге доходила до Каспийского и Аральского морей, на востоке до реки Тобол и восточных пределов территорий кочевий Среднего казахского жуза.

Оренбургская губерния была в числе 17 регионов, признанных серьёзно пострадавшими, во время голода 1891—1892 годов.

Відповідь:

Юлій Цезар вперше був призначений диктатором під час Громадянської війни рішенням претора Марка Емілія Лепіда влітку 49 року до н. е. для організації виборів у Римі. Він у цей час перебував в Іспанії, переслідуючи війська Помпея, і після повернення до столиці склав свої повноваження. Вдруге Цезар був заочно призначений диктатором восени 48 року до н. е. за ініціативою консула Публія Сервілія Ісавріка коли перебував з військом у Єгипті — отримавши необмежені повноваження на рік (замість традиційних шести місяців), Цезар призначив своїм помічником (начальником кавалерії) Марка Антонія, якого направив на Апенніни для управління Італією.

Після отримання вирішальної перемоги у битві при Тапсі (нині — Туніс) у 46 році до н.е., коли Цезарю підкорилась уся Північна Африка, він був утретє призначений диктатором, тепер вже на десять років, що, враховуючи його вік, 54 роки, розглядалось як пожиттєвий термін. Відмовившись від необмежених повноважень, наступнорго року Цезар був укотре обраний консулом і, здобувши 17 березня 45 року до н.е. перемогу біля міста Мунда (сучасна Іспанія) над військами Помпея Молодшого, повернувся в Рим, де рішенням сенату доповнив своє ім'я титулом «імператор», яке використовувалось для позначення полководця-переможця.

14 лютого 44 року до н.е. Імператор Гай Юлій Цезар учетверте став диктатором і другим, після Луція Корнелія Сулли, хто всупереч римській традиції отримав повноваження без всяких часових обмежень. Однак, на відміну від Сулли, який відмовився від диктаторських повноважень після завершення реформ, Цезар став першим, хто в Римі прямо заявив про намір правити довічно. Як цензор він мав право визначати склад сенату, як народний трибун — накладати вето на сенатські декрети, що позбавляло народні збори реального впливу на політичні процеси.

ісля вбивства Юлія Цезаря в березні 45 року до н. е. влада в Римській республіці перейшла до Марка Антонія, послідовника Цезаря, якого підтримали війська. Скориставшись заворушеннями, які охопили Рим, він швидко заволодів архівом Цезаря і державною скарбницею. Проте свої претензії на спадщину вбитого диктатора заявив 18-річний Гай Октавіан Фірін, внучатий племінник Цезаря, який таємно був ним усиновлений і призначений спадкоємцем.

Взявши собі ім'я свого прийомного батька (і приховуючи родове, проте незнатне, Октавіан), Гай Юлій Цезар розпочав закулісну боротьбу проти Марка Антонія. Користуючись підтримкою Цицерона, а подекуди закулісними інтигами, Октавіан зробив стрімку військову кар'єру і в 20 років став консулом. У 43 році до н. е. Марк Антоній, Октавіан і Марк Емілій Лепід утворили Другий триумвірат, який на 5 років перебрав владу у сенату для наведення в країні порядку. Скориставшись надзвичайними повноваженнями, триумвіри постановили вбити 300 сенаторів, причетних до смерті Цезаря, а наступного року розбили війська Брута і Кассія, вбивць Цезаря. За наполяганням Марка Антонія до проскрипційних списків попав і сенатор Марк Тулій Цицерон (як запеклий опонент Юлія Цезаря), чия рука і голова після його вбивства були виставлені на загальний огляд у Римі.

В 40 році до н. е. триумвіри розділили між собою сфери вливу — Октавіан отримував Захід республіки, Антоній, який на цей момент одружився з сестрою Октавіана, — Схід, а Лепід — Африку.

Ще за рік перед цим, прагнучи реалізувати плани Цезаря і здійснити похід проти Парфії, Антоній прибув до Єгипту, де познайомився з царицею Клеопатрою, колишньою коханкою Юлія Цезаря, від якого та народила сина Цезаріона. Закохавшись в неї, Антоній фактично перестав займатись державними справами, а в 36-37 роках до н. е. провів невдалу кампанію проти Парфії. В той же час Клеопатра за ці роки народила йому трьох дітей.

Щоб помститись, Октавіан наказав розшукати і оголосити заповіт Антонія, за яким Цезаріон ставав спадкоємцем Риму, а діти Антонія від Клеопатри — правителями Вірменії, Сирії, Малої Азії та Кіренаїки. Новини про це викликали занепокоєння римських сенаторів і вони оголосили Клеопатрі війну. Вирішальна битва відбулась 2 вересня 31 року до н.е. біля мису Акцій, на узбережжі Іонійського моря, — єгипетський флот був розбитий.

Через рік Октавіан завоював столицю Александрію Єгипетську і 1 серпня 30 року до н.е. Марк Антоній був змушений покінчити життя самогубством. Того ж дння за наказом Октавіана були вбиті Цезаріон та Антілл, старший син Антонія від першого шлюбу. Через кілька днів і Клеопатра після невдалих спроб отримати від Октавіана гарантії власної безпеки і передачі престолу своїм дітям позбавила себе життя.