Кого вважають батьком Української історії

Напиши мне в Инст и я дам ответ

@vasha_domashka

Объяснение:

Великое Герцогство Литва (полное название « великое герцогство Литвы, Росса и самохии»);  латиница: Магнус дюcatus Lituania, литовский: Lietuvos Did žioji Kunigaik štyst ésté, Европейское монархическое государство, существовавшее в период с 13 по 1569 год, впоследствии стало составной частью Литовской Федерации Польши до принятия в 1793 году Конституции 53 года, независимость которой была отменена в целях объединения Федерации.  Эта страна была создана литовцами, которые являются одним из балтийских языковых племен, родившихся в окштайтии, и перешли к римско - Католическому многобожию.  Впоследствии великое герцогство распространило свою территорию на Киевскую землю Росс и другие славянские земли, которые теперь охватывают Литву, Латвию, Украину, Беларусь, а также часть территории Эстонии, Польши, Молдовы и россии.  в XV веке территория страны достигла своего пика, став крупнейшей в то время европейской страной.  Она представляет собой многонациональное и многоконфессиональное государство, которое характеризуется большим разнообразием языков, религий и культурных традиций. 

Скасування кріпацтва та реформи в Україні

Поштовхом до реформ, що відбулися в 60 — 70-х роках XIX ст. в Росії, та Австрії, були передусім воєнні поразки обох країн. Росія програла Кримську війну 1854— 1855 pp. Англії, Франції, Туреччині та Сардинії. Австрія була розбита італійськими і французькими військами у 1859 p., Італією та Пруссією у 1866 р. Загроза внутрішній стабільності з боку селянського руху (в Росії), національно-визвольного руху угорців (в Австрії) примусили імператорів обох держав вдатися до "революції згори" — політичних та економічних перетворень з метою модернізації своїх країн у західноєвропейському дусі. Головними причинами реформ стали нездатність кріпаків через низьку продуктивність праці задовольнити потреби власних і поміщицьких господарств, зубожіння значної частини поміщиків і кріпосних селян, наростання антикріпосницького руху, критика європейською громадськістю царизму за обстоювання кріпосницьких порядків, станового устрою Російської імперії.

Реформи торкнулися різних сфер суспільно-політичного життя (селянська — 1861 p., земська, фінансова — 1864 p., міська — 1870 p., шкільна — 1860—1864 pp., військова — 1864—1874 pp., поліцейська та ін.).

Найважливішою була селянська реформа, яка скасувала кріпосне право в Російській імперії. Умови звільнення селян від кріпосної залежності були викладені в "Положенні 19 лютого", які складалися з Маніфесту від 19 лютого 1861 р. та окремих законодавчих актів ("Положень", "Додаткових правил"). Найважливіше з них — "Загальне положення про селян, які вийшли з кріпосної залежності" — містило загальні умови скасування кріпосного права й визначало правове становище селян, які оголошувалися "вільними сільськими обивателями" і наділялись особистими та майновими правами. Вони могли подавати позови і відповідати в суді, бути представниками сторін, мали право утворювати власні органи самоврядування: обирати волосні правління та волосні суди (на волосних сходах), сільських старост (на сільських сходах). Однак селяни були позбавлені економічної бази для реалізації своєї правоздатності. Лише після викупу своїх наділів вони вважалися "селянами-власниками", а до того — "тимчасово зобов'язаними".