Політи́чні репре́сії — різні заходи примусу, що застосовуються державою з політичних мотивів. До таких засобів можуть входити позбавлення волі або й життя, примусове лікування в психіатричних установах, вигнання з країни і позбавлення громадянства, залучення до примусової праці в умовах обмеження свободи, а також інше позбавлення або обмеження прав і свобод осіб, які визнавалися соціально небезпечними для держави або політичного ладу за класовими, соціальними, національними, релігійними або іншими ознаками, яке здійснювалося за рішеннями судів та інших органів, що наділялися судовими функціями, або в адміністративному порядку органами виконавчої влади, посадовими особами та громадськими організаціями або їх органами, що наділялися адміністративними повноваженнями.[1]
У Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 22, ст.262) вказано, що політичні репресії до громадян України — це необґрунтоване засудження судами України або репресії на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру[2].
Объяснение:
В 553 году до н. э., согласно надписи Набонида (3-й год правления Набонида), Кир выступил против мидийского царя Астиага. Геродот и Ктесий называют войну персов с мидянами восстанием, успех которого (особенно по Геродоту) в значительной мере был обусловлен существованием в Мидии партии, недовольной Астиагом, и изменой. Согласно Геродоту, причиной войны между двумя этими царствами послужил заговор знатного мидийца Гарпага, которому, как уже говорилось выше, Астиаг нанёс жестокую обиду. Он сумел привлечь на свою сторону многих знатных мидийцев, недовольных суровым правлением Астиага, а затем подговорил Кира поднять восстание.
Падение Мидии, кроме недовольства и измены, было облегчено и династическим кризисом: по обоим доступным нам источникам, у Астиага не было наследника-сына. Ктесий называет наследником его зятя Спитаму, на которого, по-видимому, опиралась недовольная партия и против которого как будто и действовали мидийские приверженцы Кира. Мидия пала не без борьбы; Ктесий даже говорит о наступлении и победах Астиага. Геродот, во всяком случае, признаёт его храбрость, дошедшую до вооружения стариков
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Все эти задание (1 можете не делать.)
ХЗ чесно рили
Объяснение: