Чем владели шляхта и магнаты

На верхнем полюсе власти и богатства находились магнаты, преимущественно польского происхождения. Они владели целыми волостями и ключами поселений, которые насчитывали десятки сёл, городами и укрепленными замками. Магнаты и их родня из поколения в поколение занимали высшие правительственные должности в государстве, принадлежали к ближайшему окружению королей. На западно-украинских землях магнатами били семьи Тарновских, Кмит, Гербуртов, Каменецких, Мнишков и других. Особенностью украинских земель в составе Великого княжества Литовского (Киевщина, Волынь, Подолье) было то, что высшим сословием общества тут были князья. Несколько десятков семей княжеского происхождения, не взирая на имущественное положение, пользовались в обществе особым уважением и отношением, а княжеская власть приобретала немалое, почти сакральное значение. К давним княжеским родам принадлежали Острожские, Вишневецкие, Заславские, Четвертинсике и другие.

Объяснение:

Его родина, Финикия, никогда не была единым государством, никогда не завоевывала соседние страны. Свою империю финикийцы создавали не военным, а торговым путем. Все необходимое добывали они не. силой оружия, а путем обмена и торговли.

Поныне о финикийцах бытуют разные мнения. Одни считают их самыми ушлыми и бессовестными торговцами, каких только знала античность, готовыми продать любого доверившегося им человека. Другие видят в них самых старательных и неугомонных торговых партнеров, с кем когда-либо приходилось иметь дело коммерсанту. Не имея собственной страны, они задавали тон другим странам. Не умея властвовать у себя дома, властвовали над миром.
Финикийские язык и культура сохранялись в отдельных районах Средиземноморья вплоть до Средних веков. Лишь после арабского завоевания потомки финикийцев постепенно привыкли говорить на арабском языке, окончательно утратив свою древнюю культуру.

Чарівне Закарпаття милує неповторними краєвидами, багатством кольорів та незабутніми панорамами всіх тих, хто приїжджає в гості та живе тут. Одним із найвидатніших місць області є справжній замок Паланок, який захоплює нас своїм силуетом при сході раннього сонечка.

Дивна назва цієї історичної пам'ятки походить від маленького містечка, оточеного полями та ровом з водою, що знаходиться біля підняжжя 68-метрової гори, на якій він і розташований. Говорять, що перша споруда, яка згодом перетворилася у сучасний замок, була збудована білими хорватами в X ст., які проживали тут. Першим володарем міцної фортеці став князь Федір Корятович, який перетворив її у свою резиденцію. Він же викопав величезний колодязь, з якого, за легендою, кожну ніч виє чорт. Навколо споруди ростуть зелені дерева. Вони, наче піднімають догори весь могутній замок, вершини якого доторкаються до блакитного неба.

Споруда має три захисні фортеці, під якими розташовані підвали. Замок оточений глибоким ровом, через який можна пройти по дерев'яному мосту. Передня частина непримітна, з трьома невеличкими вікнами та загадковим порталом, за яким ти опиняєшся в іншому вимірі простору та часу, адже містична атмосфера палацу не залишить байдужим нікого. Багато людей приходять побувати там, подивитись на Мукачеве з висоти. 

Сучасний стан цієї історичної пам'ятки плачевний, хоча деякі частини відреставровані. Я надіюся, що знайдуться люди, які зможуть зберегти її і для інших поколінь, адже без минулого нема майбутнього. 

Мукачівський замок - один з небагатьох, який поєднав у собі декілька стилів Середньовіччя. Я горджуся тим, що завдяки Паланку про наше Закарпаття говорять навіть за кордом. Тому цінуймо та зберігаймо його!