КОНТРОЛЯ РАБОТЫ ПО ЕКАТЕРИНЕ 2 ИСТОРИЯ 8 КЛАСС Какие три события из перечисленных ниже произошли в правление Екатерины II? Выпишите соответствующие цифры. 1) принятие Жалованной грамоты городам 2) учреждение Сената и коллегий 3) основание посессионных мануфактур 4) созыв и роспуск Уложенной комиссии 5) отмена местничества и уничтожение родословных книг 6) основание Вольного экономического общества 17. «Жалованная грамота городам» была направлена на 1) введение системы городского самоуправления 2) создание в городах магистратов 3) ликвидацию «белых слобод» 4) учреждение коллегий 18. В каком ряду указаны имена выдающихся русских полководцев, участников Семилетней и русско-турецких войн второй половины XVIII в.? 1) А. Суворов и П. Румянцев 2) П. Нахимов и В. Корнилов 3) В.А. Корнилов, Ф.Ф. Ушаков 4) А. Меншиков и Б. Шереметев 19. Следствие политики Екатерины II в крестьянском во возможность для крепостных крестьян перейти на положение «вольных хлебопашцев» 2) ограничение барщины тремя днями 3) рас крепостного права на Левобережную Украину 4) повсеместный перевод крестьян на месячину 20. Наиболее привилегированным сословием в XVIII в являлось (-лись) 1) духовенство 2) личное дворянство 3) казачество 4) мещане 21. Что из названного относится к целям и результатам внешней политики России в период правления Екатерины II? 1) получение прямого выхода к Балтийскому морю 2) утверждение России на Черном море 3) передача под российский контроль проливов Босфор и Дарданеллы 4) вхождение в состав Российской империи Финляндии 22.Кто из названных лиц выступил под именем Петра III? 1) Емельян Пугачев 3) Салават Юлаев 2) Степан Разин 4) Григорий Отрепьев 23.Известный полководец, написавший книгу «Наука по¬беждать», — это 1) П.А.Румянцев 3) Ф. Ф. Ушаков 2) А. В. Суворов 4) М. И. Кутузов 24.Какие из названных дат связаны с разделами Речи Посполитой? 1) 1700 г., 1709 г., 1721 г. 3) 1768 г., 1774 г., 1791 г. 2) 1725 г., 1730 г., 1741 г. 4) 1772 г., 1793 г., 1795 г. 25.Что было одной из причин начала Пугачевского бунта? 1. введение рекрутской повинности 2. запрещение продавать крестьян без земли 3. ликвидация казачьих вольностей 4. предоставление иностранным купцам права беспошлинной торговли на Волге

Объяснение:

Перемирие между Россией и Швецией подписали в Валиесари (под Нарвой) в декабре 1658 года, после долгих переговоров. Перемирие было заключено на 3 года. По условиям этого договора, Москва закрепляла за собой часть завоеваний в Ливонии: занятые крепости, где успели закрепиться русские гарнизоны.

Через 3 года международная обстановка изменилась не в пользу Русского царства. Война с Польшей развивалась неудачно, и Москва оказалась перед перспективой затяжного вооружённого конфликта с Речью Посполитой и Швецией. Поэтому, по окончательному мирному договору, заключённому летом 1661 года в Кардисе (Эстляндия), Московское государство отказалось от всех своих завоеваний и возвратило Швеции назад все отнятые территории и крепости. Таким образом, окончательные итоги русско-шведской войны 1656-1661 годов оказались не в пользу Русского царства.

Война показала необходимость серьёзных преобразований в военной сфере, которые были начаты уже Алексеем Михайловичем и значительно развиты его сыном – Петром Первым.

Культу́ра Старода́внього Ри́му — другий етап античної культури. Вплив культури Стародавньої Греції на культуру Римської Імперії не підлягає сумніву. Давньогрецький історик, автор фундаментальної 40-томної «Загальної історії» Полібій, який прожив у Римі 16 років, підкреслив одну з особливостей давньоримської культури: «Римляни, виявляється, можуть краще за всякий інший народ змінити свої звички і запозичити корисне». Але в той же час римська культура не копіювала грецьку, вона розвивала, поглиблювала досягнуте, а також привносила власні національні риси — практицизм, дисциплінованість, дотримання суворої системи. Найбільші завойовники старовини — римляни, підкоряючи різні народи, вбирали їх культурні досягнення, але при цьому зберігали й свої «домашні» звичаї. Динамізм римської культури — така ж істотна її особливість, як і традиціоналізм. Взаємодія цих двох початків обумовила і її життєздатність, і величезну роль для подальшої культурної історії Європи, особливо Західної.

Періоди в розвитку давньоримської культури дуже чітко відповідають трьом основним етапам у політичній історії: царському, періоду республіки і періоду імперії.

Царський період Редагувати

Традиційно починають відлік історії Стародавнього Риму з VIII століття до н. е., від легендарної дати заснування Риму Ромулом і Ремом в 753 р. до н. е. До VI ст. до н. е. Рим являв собою поліс на чолі з царями. Великий культурний вплив справляли на римлян сусідні народи, особливо загадкові етруски (неясне походження цього народу, бо залишається незрозумілою його писемність). У них римляни запозичили більшість літер свого алфавіту, прийоми будівництва, деякі обряди (наприклад, гладіаторські бої). Символ Риму — бронзова статуя вовчиці — виконана етруським майстром. Етруською була остання з царських династій.

Період Республіки Редагувати

Після вигнання царя влада переходить до народних зборів, які обирали сенат і двох консулів. У період республіки (VI–I ст. до н. е.) Рим підкорив всю Італію, переміг Карфаген і завоював Грецію. Перетворення Риму на велику середземноморську державу справило вплив на ідеологічне життя римського суспільства. Греки стають вчителями своїх завойовників, грецький вплив на римську культуру домінує: вивчається грецька філософія, література, створюються риторичні школи, копіюються грецькі скульптури. У вищих колах римського суспільства набуває широкого вжитку грецька мова. Все більший вплив справляють на побут і образ життя римської знаті елліністичні звичаї. Широкі кола римського суспільства вороже ставилися до іноземних нововведень та звичаїв і чинили їм стійкий опір.

Період імперії Редагувати

Внутрішня криза республіканського ладу, перетворення армії на професійну, зміна ролі воєначальників спричиняють громадянські війни. Гай Юлій Цезар проголосив себе імператором. Після вбивства Цезаря і запеклої боротьби до влади прийшов його племінник Октавіан Август. Його правління починає період імперії (I ст. до н. е. — V ст. н.е). Накопичений культурний потенціал, політична стабільність, величезні матеріальні багатства обумовлюють піднесення римської культури. Завойовані східні народи також роблять свій внесок до культури Риму, особливо їх вплив відчувається в релігійній сфері.

Криза Римської імперії у III столітті відбилася на стані економічного і політичного життя Імперії, на її ідеології. Старі уявлення та ідеї відійшли в минуле, поступаючись місцем новим. Все це знаменувало собою глибокий занепад культури. В області науки, літератури і мистецтва в III ст. не було створено нічого скільки-небудь значного, і лише одна область культури була винятком — право, яке інтенсивно розроблялося префектами преторія (Папініаном, Ульпіаном та іншими відомими юристами). Саме в ці роки система римського права була поставлена у відповідність до потреб світової держави. Тепер римське право включало елементи правових норм, які діяли в провінціях.

Рим довго не знає воєнних невдач, але внутрішні протиріччя ослабляють його, в кінці IV ст. н. е. відбувається поділ Римської імперії на Західну і Східну. У 476 р. Рим був зруйнований варварами, і цю подію вважають кінцем історії Стародавнього Риму та стародавньої історії взагалі.