3.Коли було засновано Рим? 4.Як називали римляни заміжніх жінок у Римі? 5. Якого принципу дотримувалися римляни​в управлінні підкорених народів? 6. У результаті громадянської війни​49—45​рр. до н. е. у Стародавньому Римі встановлено: А народний трибунат​Тиберія Гракха Б довічну диктатуру Юлія Цезаря В принципат Октавіана Августа Г домінат Аврелія​Діоклетіана 7. Хто​ з названих видатних римських полководців і політиків утворював​Перший тріумвірат (три правильні відповіді)? 1 Помпей 2 Красс 3 Юлій ​Цезар 4 Октавіан 5 Лепід 6 Цицерон 7Антоній 8. Що​ стало наслідком Пунічних війн (ІІІ—ІІ ст. до​н.е.)? А установлення панування Риму в Західному Середземномор’ї Б запровадження Римом провінційного управління в Сирії та Палестині В ліквідація Римом Ахейського та інших грецьких союзів Г утворення Римсько-італійського союзу під зверхністю Риму 9. Дайте визначення понять Провінція – Контрибуція- 10. Установіть​хронологічну​послідовність​подій А діяльність братів Гракхів Б диктатура Сулли В «золота доба» Римської республіки Г Перший тріумвірат 11.Опишіть сутність реформ Юлія Цезаря ів. Будь ласка бистро.

Іва́н Скоропа́дський (1646 — 14 липня 1722) — український військовий, політичний і державний діяч, гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави в Лівобережній Україні (1708-1722). Представник козацького роду Скоропадських. Старший син Іллі Скоропадського. Генеральний бунчужний (1698-1699), генеральний осавул (1701-1706), стародубський полковник (1706-1708). Гетьман Глухівського періоду в історії України. Після переходу Мазепи на бік шведів, призначений головою Гетьманщини з волі московського царя Петра І. Безуспішно намагався протистояти московським планам ліквідації козацької автономії.

За усними переказами, Іван Скоропадський був знавцем кулінарного мистецтва. У повісті «Прогулянка з задоволенням і не без моралі» Тарас Шевченко назвав йоРодом з Умані. Добре навчався у Києво-Могилянській академії.

У 1674 році, після зруйнування Умані, Іван Скоропадський переселився на Лівобережну Україну, де був військовим канцеляристом у гетьмана Івана Самойловича (1675—1676), чернігівським полковим писарем (1681—1694); 1698 генеральним бунчужним, 1701 генеральним осавулом (другим). Розумна й тактовна людина, Скоропадський не раз виконував важливі дипломатичні місії гетьмана Івана Самойловича (до Московії 1675 і 1676, до Кримського ханства 1681) й Івана Мазепи (до Речі Посполитої 1690, до Московії 1693 і 1696, до Січі 1703).го «вигадником борщів»

Підсумок

У важких умовах свого часу Скоропадський робив усе, що міг, аби боронити права української держави та інтереси її населення. Скоропадський коректно ставився до свого попередника і навіть у своїх універсалах уникав офіційної російської термінології щодо «изменника» Мазепи (вважав її блюзнірською). Натомість називав його звичайним «бувшим гетьманом» або «нашим антецесором». Скоропадський протестував проти московських утисків, загарбань і здирств (навіть всесильного Олександра Меншикова), був проти утворення Малоросійської колегії. Звичайно, всі ці заходи Скоропадського не могли вплинути на Петра І, який, всупереч своїм урочистим обіцянкам зберігати автономні права України, у критичний момент переходу Мазепи на бік Швеції вирішив ліквідувати гетьманський устрій.

У колах української мазепинської еміграції ім'я і пам'ять Скоропадського завжди залишалися чистими (екзильний гетьман Пилип Орлик згадував у своєму «Діяріюші» його як свого «великого й любого приятеля»). Іван Скоропадський помер 3. (14) 7. 1722 і був похований у Гамаліївському монастирі м. Глухова.

Гетьман Іван Скоропадський, як і його попередник Іван Мазепа, відзначився благодійництвом. Так, зокрема він започаткував спорудження Гамаліївського монастиря, а в Стародубі на кошти Івана Ілліча зведена церква Предтечі. Турбувався гетьман і про розвиток Чернігівського Єлецького монастиря. Був також і великим шанувальником мистецтва. Так, після великої пожежі 1718 року дуже постраждала Києво-Печерська лавра. Іван Скоропадський опікується створенням нових розписів Успенського собору. У чернігівській друкарні (вона знаходилась в Троїцько-Іллінському монастирі) на початку XVIII ст. були видані книги Іоанна Максимовича, зокрема «Молитва Отче Наш на седьм богомыслий расположения» та «Краткое поучение о 7 сакраментах или тайнах церкви». Унікальні книги мали родовий герб Скоропадського і робилися на його замовлення.

нам це теж задавали

Виникнення Галицько-Волинського князівства

Спочатку Галицьке та Волинське князівства існували окремо одне від одного. Засновником Галицької династії став Ростислав – нащадок Ярослава Мудрого. Він передав владу в Перемишлі, Звенигороді та Теребовлі своїм синам – Рюрику, Володарю та Василькові. Отже, галицькі землі існували всередині князівства автономно.

1141 р. – об’єднання Галицького князівства за Володимирка Володаровича (1141-1153 рр.). Найвищого розквіту і могутності Галицьке князівство досягло за часів правління Ярослава Осмомисла (1153-1187 рр.).

1199 р. – Об`єднання Галицького та Волинського князівств в єдину державу Романом Мстиславичем.

Галицько-Волинське князівство стало безпосереднім спадкоємцем політичних і культурних традицій Київської Русі.

Роман Мстиславич

Роман Мстиславич (1199 - 1205 рр.) проявив себе як видатний полководець. У 1202 р. він заволодів Києвом, об`єднавши під своєю владою всю Південно-Західну Русь. Йому належить ідея проекту «Доброго порядку» на Русі, яким передбачалися заходи, що перешкоджали подальшому дробленню князівств, однак цей проект не був реалізований. У 1205 р. Роман Мстиславич загинув в бою під містом Завихвіст, що знаходилося на території Польщі.

Данило Галицький

Після смерті засновника Галицько-Волинського князівства влада довгі роки переходила від одного правителя до іншого. Нарешті князівський престол зайняв син Романа Мстиславича – Данило Романович (1238 - 1264 рр.). Він розбудував князівство, звів багато міст і фортець, серед них Львів (1257 р.) і Холм.

У 1238 р. – битва під Дорогичином (завдав поразки рицарям-хрестоносцям).

У 1245 р. в битві під Ярославом розгромив об’єднане військо угрів та поляків.

У 1253 р. Данило Галицький прийняв корону від Папи Римського. Головну мету життя князь вбачав у визволенні Руської землі від монголо-татарських загарбників (вдала воєнна кампанія проти монгольського хана Куремси і невдала боротьба з ханом Бурундаєм).

Галицько-Волинське князівство за наступників Данила Романовича

Лев Данилович (1264 - 1301 рр.) значно розширив свої володіння, приєднавши до князівства Люблінську землю і частину Закарпаття. У Володимирі у цей час правив Володимир Васильович, у Луцьку – Мстислав Данилович.

Юрій І Львович (1301 - 1308 рр.) встановив окрему Галицьку митрополію (1303 р.), яка сприяла захисту політичної незалежності. Втратив завойовані Левом Землі Закарпаття та Люблінську землю. Його називали «королем Русі».

Лев ІІ та Андрій (1308 - 1323 рр.). В 1323 р. вони обидва померли не залишивши нащадків. Так припинилася династія Романовичів.

В 1325 р. бояри запросили на престол польського князя Юрія ІІ Болеслава. В 1340 р. він помер (отруєний боярами за прихильність до католицької віри і намагання її поширювати в державі), і на цьому закінчився період існування Галицько-Волинського князівства.

Боротьба проти монголо-татарських завойовників

У 1206 р. монгольський хан Темучін, прийнявший ім`я Чінгізхан, розпочав завойовницькі походи.

1223 р. – битва на річці Калка. Русько-половецькі війська зазнали нищівної поразки.

1237 - 1238 рр. – монголо-татари під керівництвом хана Батия спустошили Північно-Східну Русь.

1239 р. – захоплення Чернігова та Переяслава.

1240 р. – захоплення Києва.

Після розгрому Києва головні сили Батия рушили на Володимир і Галич.

У 1242 р. війська Батия припинили загарбницький похід на захід і повернули до пониззя Волги. Тут Батий заснував державу — Золоту Орду із столицею Сарай-Бату (біля сучасної Астрахані). Руські землі потрапили у залежність від нової держави – Золотої Орди.

Залежність від Золотої Орди виявлялася у таких формах:

1. Видача ярликів (грамот) на князювання. Князь, який претендував на займання значного князівського столу, мусив підтвердити це право отриманням від хана Золотої Орди або його представника особливого символу, так званого ярлика (грамоти), який потрібно було викупити та вислужити.

2. Сплата данини. Збиралося 14 видів даней та повинностей. Населення завойованих земель знаходилося під наглядом представників хана – баскаків. Вони збирали податки, вели облік населення і т. ін.

3. Забезпечення монгольської армії рекрутами.

Культурні досягнення

У культурному житті Галицько-Волинської землі велику роль відіграли церковні установи. При церковних установах існували школи.

Значною була літописна спадщина: Христомопольський апостол ХІІ ст., Бучацьке Євангеліє ХІІ-ХІІІ ст., Літопис Галицької землі, «Повість про осліплення Василька», увійшла до «Повісті временних літ».

Також високого рівня розвитку в той час досягли архітектура та іконопис.