Вступ до історії 5 клас Висловіть судження про значення для людини памяті про власне минуле, минуле родини, народу

Уявлення про минуле відіграє щоразу важливіше значення в процесі дентифікації з власною етнічною і національною спільнотою, а також у взаємному сприйнятті поляків та українців. Цю тенденцію ми гаємо в Польщі від часу появи перших дискусій навколо єдвабного в 2001 року, а також дискусій при відзначенні шістдесятої pічниці Волинської трагедії у 20о3 році. Натомість, в Україні ці розмови більшою мірою 3'являються пiсля Помаранчевої революці 2004 року. Останні дослідження на цю тему показували, що в польській громадській думці уявлення про жоден інший народ не формувалися настільки під впливом конфліктних подій з новітньої історії, як це сталося у випадку з українцями (Trosгynski, 2016). Разом а тим, не схоже, що ідентичність сучас- них українція сильніше залежить від історі, як це можна побачити у поляків,-більшою мірою це все-таки ідентичність, що пов'язана з побудовою держави, яка мала 6 відпа- nідати очікуванням громадян. Тим не менше, обох країнах керівництаа держаа реалі зують політику національної пам'яті, скеровану на односторонню інтерпретацікю подій 20 століття, яка абудована на мартиролоаі і героїзації аласного народу. Такий підхід зміцнився після Евромайдану а Україні у 2014 року і nісля приходу до влади у Польщі роком пізніше партії «Право Справедливість». Так само засоби масової інформації в тому числі «нові», яких стирається межа міжаяторомічитачем-створюють образи минулаго в подібний б. Враховуючи сильну політизаціюірозширене використання медіальних образівупублічномужитті, академічним iсторикам а обох країнах дуже важко пробитися до громадського обговорення CBOIM професійними поглядами. Відтоді, як держави Центральноїі Східної Европи надають все більшу вагу історичній політиці, прикладом чаго е поява 1нститутів національної пам'яті (у Пальщі- у 2000 році, в Україні- в 2006 році), починає змінюнатися і роль самих історикiв. Частина а них більшою мірою ангажується в реалізацію партикулярних інтересів саоєї держави, ніж в реалізацію більш універсальної місії наукових досліджень. Дослідженню взаємозалежності між громадською думкою, істориками, осаітою, засобами масової інформацї, а також структурних подібностей і відмінностей між історичними культурами в Польщі й Україні присвячений дослідницыкий проект «сторичні культури в процесі змін

В процессе объединения русских земель московские великие князья принимали на службу бывших удельных князей, претендовавших на определенную политическую роль в стране в силу своего происхождения (большинство из них были Рюриковичами, как и московские князья). Так, 1533-1547 г. ознаменовались так называемым боярским правлением, во время которого чрезвычайно усилились кланы Шуйских (потомков суздальских князей) п Бельских (Гедиміновичи, князья литовского происхождения). Таким образом, земские соборы стали одним из механизмов ограничения влияния боярских родов наряду с введением новых думных чинов.

. Единственной постоянной опорой устройства и значения боярской думы был обычай, в силу которого государь призывал в управление людей боярского класса в известном перархическом порядке. В начале XVI века великий князь начал вводить в думу простых дворян, которые получали звание думных дворян. Особенно много людей этого звания появилось во время борьбы Івана Грозного с родовитым боярством.. При Алексее Михайловиче число думных дьяков увеличилось; при Фёдоре Алексеевиче их было уже 14.

. При Іване Грозном бояр стало меньше, зато стало больше неродотовтых членов думы: в 1584 году было 10 бояр,1 окольничий, 1 крайчний, 1 казначей и 8 думных бояр

Объяснение:

возможно там не так что-то написано, ну я думаю, что все равно понятно, если у тебя есть оригинал

Во внешней политике бисмарк считал важнейшей реванша со стороны франции и подготовку против неё новой войны ещё до восстановления французской военной мощи после поражения во франко- войне. б. всемерно стремился предотвратить возможность создания антигерманской коалиции.  под руководством бисмарка было осуществлено объединение германии путем «революции сверху» в результате трех победоносных войн пруссии: в 1864 совместно с австрией против дании, в 1866 против австрии, в 1870-71 против франции. сохраняя юнкерству и верность монархии, бисмарк вынужден был в этот период связать свои действия с германским национально-либеральным движением. ему удалось воплотить надежды возвышающейся буржуазии и национальные чаяния народа, обеспечить прорыв германии на пути к индустриальному обществу.