Архітектура галицько волинської держави​

Кріпосні, оборонні і культові споруди в головних містах виконувались у традиціях візантійської та місцевої народної архітектури. В кінці XI століття в архітектур гаються значні романські впливи, особливо в Галичі і Володимирі на Волині. Наприклад, звичайний тип церков (так званих тринефних), видовжується в напрямку схід-захід через прибудову третьої пари стовпів. Такі церкви в середині мають шість пілонів, сюди належать церкви Володимира, Галича, Холма та інших міст.

Вони складені переважно з тесаного каміння, їх покриття, обробка фасадів з двома вежами, портали, капітелі, поліхромне різьблення, вітражі мають виразний романський стиль. Такою, наприклад, є церква святого Пантелеймона в Галичі (1200), яка має розкішний романський портал та інші різьблені з каменю деталі. В центрі староукраїнської культури Галичі було знайдено понад 30 фундаментів різних будов тринавних церков і однієї ротонди, що вказують на переплетення східних, західних і місцевих архітектурних традицій.

Яскраву картину спорудження Данилом церкви у Холмі подає літопис, розповідаючи, що церква була "гарна і гожа". Церква мала чотири склепіння і "стояли вони на чотирьох головах людських, вирізьблених одним умільцем; троє вікон прикрашені стеклами римськими".

Кам'яне зодчество у Галицько-Волинському князівстві було дуже поширеним. Міські забудови, оборонні і церковні споруди виконувались досвідченими будівничими. Літопис повідомляє, що, наприклад, міські укріплення на Волині зводив "муж хитрий" Олекса. Археологічні розкопки відкрили багато нових і цікавих матеріалів про архітектуру й мистецтво в Галицько-волинській державі.

У Галицько-Волинському князівстві високого рівня розвитку набув живопис. Українське живописне мистецтво, як доводить, академік Айналов, виникло ще в дохристиянську добу. Істотний вплив на його розвиток зробив стиль візантійського живопису, який панував у ті часи не лише в старокиївській державі, але й по всій Європі. Візантійський живопис, як відомо, виріс на ґрунті античного, який у своїй основі був реалістичним. Християнський живопис порвав з реалістичними традиціями і перейшов до стилізованої декоративності, замість життєдіяльності стверджував аскетизм.

Саме в цьому варіанті християнський живопис прийшов з Візантії в Україну. Його характерною рисою було те, що окремі постаті розміщувались на картині в небесній гармонії, а не в життєвому безладді. Це був досить високий рівень живописного мистецтва, але прийшов він у Стародавню Русь у дещо видозмінених формах, зокрема, у формі монументального мистецтва, тобто декоративного малювання на стінах, і в формі книжкових мініатюр (рисунків і початкових літер у текстах книг).

Монументальне мистецтво теж зазнало певних змін, зокрема в техніці малювання. Воно прийшло в Україну у формі стінного розпису та у вигляді мозаїки. Стінний розпис нашими живописцями був названий фресками. Отже, монументальне мистецтво ділиться на мозаїку і фрески.

У Галицько-Волинському князівстві оздоблення інтер'єрів давньоруських палаців, храмів, княжих дворів здійснювалось мозаїками, фресками, різьбленим каменем, іконами. Видатною пам'яткою живопису тих часів є мініатюри в літописах і художнє оздоблення книг. Дослідники характеризують XII століття як початок самостійної художньої творчості в Україні.

характерной для оседло - кочевого образа жизни. В нем определяющую роль играло скотоводство, в частности коневодство. Имело место наличие частной собственности на скот. Однако горные леса считались собственностью государства. Лошади были маленькими, коренастыми, с широкой мордой. Развитие коневодства у хунну позволяло им передвигаться на большие расстояния, в поисках более богатых травой лугов. Кормились они преимущественно мясо - молочной пищей. Всё поголовье скота содержалось на подножном корме.

Хунны так - же занимались охотой, даже с младенчества они учились сидя верхом на лошади стрелять из лука по мышам и лисицам. В зимний период они кормились за счет охоты.

Жили хунны в войлочных юртах, однако археологи находят и дома, построенные из глины, с земляным полом. В них имелась система отопления – дымоходы очагов, находившихся у стен жилища и обогревавшие их дома. Найденные орудия труда для размола зерна, свидетельствуют о развитии у них земледелия. У хуннов были развиты ремесла – изготовление из дерева каркасов для юрт. Пошив верхней одежды. Одежда была в основном из кожи и шерсти животных, которых они разводили. Кроме того, найдена форма для отливки сошников, сыродутные горны и другие свидетельства развия металлургии хунну на основе использования местных месторождений медных и железных руд. А так-же ювелирные украшения – подвески, ожерелья, серьги, что говорит о развитии «полихромного стиля» Среди других ремесел хунну следует отметить гончарное дело: разнообразная посуда хорошего качества, лощеная, украшена орнаментом. Глиняные кувшины, используемые в хозяйственных целях и т.д

Неолит (5-3 тыс. лет до н.э.). Неолит (от греч. – новый и камень), новый каменный век, переход от присвающего хозяйства (собирательство и охота) к производящему (земледелие и скотоводство), хотя присвоение играло большую роль. Эпоха неолита позднейшего каменного века характеризуется использованием кремневых, костяных и каменных орудий, изготовленных с техники сверлений, пиления и шлифования и широким распространением глиняной посуды. По культурно-хозяйственным признакам культуры неолита распадаются на 2 группы: 1) земледельцев и скотоводов и 2) охотников и рыболовов. Появились зачатки горного дела и ткачества.

Возникновение гончарного производства давало возможность улучшить хранения и приготовления пищи.

В период неолита господствующим становился коллективный труд и общая собственность на средства производства и продукты труда. Происшедшие в результате перехода к производящей экономике кардинальные изменения в жизни общества (развитие оседлости, резкое увеличение населения) позволяют говорить о первом экономическом перевороте в истории человечества – « неолитической» революции.

В неолите усложнялась общественная организация. Несколько материнско-родовых общин, связанных кровнородственными (по линии матери) узами и единой формой хозяйства, объединялись в племена, формировались племенные объединения (союзы). Соблюдалось равенство всех членов рода. Дела в общине решал родовой совет.

Объяснение: