Колоніальна політика Великобританії та Німеччини:спільне:відмінне:

Объяснение:

Колоніа́льна полі́тика — діяльність держави, економічно та політично більш розвиненої, спрямована на включення до кола свого впливу та остаточне підкорення іншої держави, менш сильної, або ж народів, що знаходяться на нижчому щаблі розвитку і, часто, ще не завершили державного оформлення, а також утримання держави чи народу у своїх руках[1].

Колоніальна політика — це політика поневолення і експлуатації за до військового, політичного та економічного примусу народів, країн або територій переважно з іншонаціональним населенням, часто економічно менш розвинених.

Колоніальна політика від самого початку була пов'язана із війнами. Торговельні війни XVII та XVIII ст. велися колоніальними імперіями за колоніальні та торгові переваги. Ці війни супроводжувалися грабіжницькими нападами на чужі колоніальні володіння, а також розвитком піратства.

Впертість та жорстокість, із якими велися колоніальні війни, обумовлювалися намаганням кожної із держав-суперниць монополізувати у своїх руках грабунок залежних держав, а з іншого боку, винятковим значенням колоніальних ринків, що їх, як правило, вдавалося закрити від сторонньої конкуренції. Крім того, для колоній торгівля завжди була нееквівалентною і прибутковість її для метрополії зростала із поступом технічного прогресу. До того ж, колонізатори часто отримували продукцію колоніальних країн задарма, шляхом прямого грабунку. У часи розвитку мануфактурного капіталізму, власне, вирішувалося питання, котра із колоніальних держав завоює торговельну, морську і колоніальну гегемонію і тим забезпечить найсприятливіші умови для розвитку власної промисловості.

1) Руководство СССР просчиталось в сроках нападения Германии на нашу страну, из-за этого на западных границах страны не были сосредоточены значительные военные силы.

2)  В Красной Армии были проведены репрессии, сильно ослабившие командный состав.  

3) Внезапность нападения фашистских войск слабому моральному духу советских войск, они не могли дать достойный отпор врагу.

4) Неготовность к ведению военных операций в результате ослабления репрессиями командного состава ослабляла нашу армию.

5) В первые дни войны было уничтожено значительное число самолётов

6) Были допущены серьёзные ошибки в ведении военных действий, не учитывавшие стремительное наступление фашистских войск.

7) Материально-технические запасы были уничтожены противником, либо им захвачены.

8) Cильная подготовка немецкой армии и ее превосходящее техническое оснащение

9)  Боевой опыт немецкой армии и дополнительные силы союзников

Командование Красной Армии было осведомлено о начале готовящейся агрессии Германии против Советского Союза благодаря четкой и самоотверженной работе советской агентурной сети, действовавшей в тылу врага. Однако политическое руководство страны, надеясь на пакт о ненападении Молотова-Риббентропа (который многие историки, и в том числе советские, расценивали не иначе, как "позорный"), задерживало форсирование западных границ. Несмотря на то, что к 1941му году строительство военно-промышленного комплекса в СССР шло полным ходом, в начале войны советские войска испытывали серьезные проблемы с наличием современного вооружения, в том числе и стрелкового - многие воинские части не модернизировались со времен Гражданской войны. Известно немало случаев, когда на первых этапах войны в некоторых воинских частях было лишь по одному стрелковому оружию на двоих бойцов. И, наконец, самая существенная проблема в армии - отсутствие опытных командных кадров - общеизвестно, что в предвоенные годы, а именно в 1936-38 годах, в вооруженных силах СССР проводилась злополучная "чистка" кадров. Многие ведущие советские военачальники, равно как и обыкновенные кадровые офицеры, были вначале арестованы, а затем и сосланы в Сибирь а то и попросту казнены, на основании их предыдущей службы в русской, "царской" армии, а так же на основании безосновательных доносов об их якобы "сотрудничестве" с западными спецслужбами. Многие известные советские военачальники, такие как Жуков, Рокоссовский, и многие многие другие, были сперва арестованы, как бывшие "царские" офицеры, а после начала войны и обнаружения острой нехватки грамотных военных кадров, освобождены из-под ареста и посланы сразу на фронт.