Особливості державного устрою і політичного життя Великої Британії:
Політичний устрій Великої Британії базувався на конституційному акті «Білль про права», прийнятому ще наприкінці XVII ст. За цим актом тільки парламент був наділений правом приймати або скасовувати закони, встановлювати нові податки та розподіляти державний бюджет. На відміну від Франції, де було багато партій, у Великій Британії в перші роки XX ст. домінували дві: консерватори (торі) і ліберали (віги). Після перемоги однієї з них від партії, що перемогла, обирали голову уряду - прем'єр-міністра, а партія, яка програла вибори, переходила в опозицію. У вересні 1900 р. до влади в Англії прийшли консерватори, перед якими відразу постала проблема торговельної політики.
Внутрішнє становище й політичне життя Німеччини:
Під політичною системою Німеччини розуміють сукупність політичних інституцій, процесів прийняття політичних рішень та зміст цих політичних рішень.
Політична система Німеччини базується на принципах федералізму та парламентської демократії. Основну роль відіграють інтенсивно конкуруючі одна з одною політичні партії, тому політичну систему Німеччини ще часто називають партійною демократією.
Верхньою палатою парламенту був Бундесрат. Він був наділений законодавчою та значною частиною виконавчої влади, мав право видавати укази.
Бундестаг, нижня палата, обирався загальним голосуванням на 5 років (у голосуванні не брали участі жінки й військовослужбовці). Повноваження Рейхстагу були обмеженими: у разі, якщо він відхиляв законопроект, канцлер міг обійтися й без його схвалення. Прийняті Бундестагом закони підлягали затвердженню імператором.
Німецький уряд був представлений в особі канцлера. Кабінету міністрів по суті не існувало; міністри були підлеглими канцлера.
Правлячим у Німецькій імперії став юнкерський блок
Опорою влади в Німеччині були численні організації та партії.
Характерною ознакою політичного життя в Німеччині, як і в Росії, було те, що вона не мала традицій лібералізму. Причинами того була слабкість і залежність від держави буржуазії.
Внутрішнє становище й політичне життя Франції:
Щодо Франції, то за темпами економічного розвитку вона відставала від свого головного опонента на континенті - Німеччини. Як зазначалося, у країні зберігалася велика кількість дрібних, з числом працівників до 10 осіб, підприємств. За рівнем технічного оснащення сільського господарства Франція взагалі перебувала на десятому місці.
На відміну від Великої Британії та Німеччини, Франція була аграрно- індустріальною країною: 43 %% її жителів були зайняті в сільському господарстві. На тлі загального відставання у Франції швидкими темпами розвивалося авіабудування і виробництво автомобілів, хімічна й електротехнічна промисловість. Організація французької банківської справи не поступалася жодній європейській країні, держава здобула славу світового кредитора.
Політичний розвиток :
Перемога у Столітній війні сприяла об'єднанню країни та формуванню централізованної держави. Починаючи від Людовіка XII (1498 - 1515 рр.), не скликаються Генеральні штати. Створено Велику і приватну королівські ради, члени яких призначалися королем. Сформовано особливий придворний церемоніал, в основі якого - культ короля. Чиновництво контролює всі сфери суспільного життя. Замість феодального ополчення створено постійну найману армію. Королівській владі підпорядковано французьку католицьку церкву; Папа Римський лише затверджував церковних посадовців. Буржуазія відноситься до третього стану ( разом із селянами і ремісниками), тому не має влади. Розвивається абсолютизм, або абсолютна монархія - необмежена влада монарха.
Р.s/ Зайве хочеш прибери. Тут можуть не зовсім точно співпадати дати т.к. як іноді йдеться й про 20 століття/
Тихонова
17.03.2020
Ярослав Мудрый умер в 1054 г. Наследниками он оставил сыновей и племянников, между которыми разделил земли Киевской Руси. Киев, Новгород, Деревская и Турово-Пинская земли достались старшему сыну — Изяславу; Чернигов с Северской землей — Святославу; Переяслав с южным Левобережьем — Всеволоду; Волынская земля — Игорю; Галицкая — племяннику Ростиславу Владимировичу; Полоцкая — троюродному племяннику Всеволоду Брячиславичу. Старший сын Изяслав стал главой государства. Князья должны были повиноваться Изяславу как старшему князю Руси так же, как они повиновались его отцу. “Сего послушайте, — обращался Ярослав к сыновьям, — якоже послушаете мене, да той вы будеть в мене мъсто”. Изяславу же он поручил следить, чтобы братья не преступали “предъл братний” и не выгоняли друг друга из уделов. “Аще кто хощеть обидъти брата своего, то ты помагай, его же обидять”. Так определил Ярослав политические отношения между старшим братом как главой государства и младшими братьями как его вассалами. Но реальная сила и личный авторитет Изяслава были недостаточны для роли старшего князя. При таких условиях могла начаться междоусобная борьба. Сознавая ее отрицательные последствия для Руси, трое старших братьев — Изяслав, Святослав и Всеволод — заключили союз для общего управления государством. Триумвират старших Ярославичей держался около 15 лет, на протяжении которых братья сообща осуществляли наиболее важные политические акции. Братья вместе предприняли пересмотр «Русской правды» (приняв так называемую Правду Ярославичей) , совместно принимали решения о замещении вакантных княжеских столов, а также учредили отдельные митрополии в своих княжествах. Историки называют эту систему триумвиратом Ярославичей. Вместе они приняли участие в походе на торков. В 1055 году торки совершили набег на Переяславль, и были разбиты, но в этом столкновении Русь впервые столкнулась с половцами хана Болуша, подписав с ним мирный договор о границах, установивший около 50 км нейтральной полосы между Русью и Землёй Половецкой. В 1057 году Русью была оказана Византии военная в Армении против турок-сельджуков. В 1058 году Изяслав завоевал земли балтского племени голядь в бассейне реки Протва. Так же состоялся поход на торков в 1060 году и против Всеслава Чародея, князя Полоцкого в 1067 году. Но эта идиллия продолжалась недолго и закончилась очередной междоусобицей. Зачинщиком смуты стал Всеслав, князь Полоцкий. Его дед Изяслав Владимирович был старшим сыном Владимира I Святославича. Таким образом Всеслав приходился правнуком Великому князю Киевскому Владимиру и считал, что имеет законное право претендовать на Киевское княжение. В 1067 году Всеслав захватил и разграбил Новгород, являвшийся законным владением Изяслава. Князь Изяслав призвал на своих братьев, и все вместе они выступили войной против Всеслава. Битва произошла на берегу Немана; победа осталась за братьями, но сам князь Всеслав Изяслав вступил в переговоры с мятежным князем Всеславом: поклявшись, что не причинит ему никакого зла, пригласил к себе в шатер. И, как это уже случалось в русской истории, как только Всеслав вошел в шатер Изяслава, его и его двух сыновей тут же схватили и отправили в киевскую тюрьму. В 1068 году, во время очередного набега половцев, войско Изяслава и его братьев было разбито на берегах реки Альты. Великий князь Изяслав с остатками войска возвратился в Киев. Его воины тяжело переживали свое поражение: они желали сражаться и требовали (надо сказать очень непочтительно) , чтобы князь снабдил их оружием и конями. Изяслав был возмущен и оскорблен (не столько самим требованием, сколько нахальством и даже, по его мнению, наглостью, с которыми это было проделано) . В результате он отказался выдать что-либо. Отказ вызвал мятеж. Первым делом мятежники освободили из тюрьмы Полоцкого князя Всеслава и провозгласилиго <своим государем>. Изяслав был вынужден бежать из Киева
solonataly5
17.03.2020
Несколько наших учащихся побывали в древнем Вавилоне с машины времени”. У каждого был свой объект исследования.
1-й ученик изучал дома Вавилона. Рассказ ученика.
Я побывал в древнем Вавилоне и увидел там удивительное, на мой взгляд, зрелище. Дворцы, храмы, жилые дома – все там сооружено из больших глиняных кирпичей. Я попросился на ночлег в дом простого ремесленника. Все в доме было из глины: скамьи, стол, посуда, глиняные фигурки богов. Двери в доме не было, вход в дом закрывала циновка.
2-й ученик исследовал сады Вавилона. Рассказ ученика.
В садах Вавилона я увидел яблони, гранатовые и инжирные деревья, но самое распространённое дерево – финиковая пальма. Вавилоняне знают её использования: свежие и сушеные финики служат пищей; косточки используются кузнецами вместо угля в виде топлива; листья идут на плетение, из лыка делают веревки; даже древесина, хотя она и невысокого качества, служит строительным материалом, т. к. страна бедна древесиной.
3-й ученик побывал в Вавилонском порту. Рассказ ученика.
В речном порту Вавилона множество судов. Но как непривычны они для наших глаз. Деревянных судов совсем мало, потому что лес дорог, зато много больших лодок из тростника с загнутыми носом и кормой. Плоты вавилоняне делают не из бревен, а из кожаных мешков, надутых воздухом, они связывают несколько мешков между собой и выстилают тростником. Такой плот может выдержать тяжелый груз. Есть и совершенно круглые суда. Их каркас сделан из тростника и обтянут кожаным чехлом. Чтобы вода не проникала внутрь чехла, швы промазывают асфальтом. В вавилонском порту очень шумно и людно: одни суда разгружаются, другие находятся под погрузкой.
Объект исследования 4-го ученика – глина. Рассказ ученика.
Жители Вавилона широко используют глину. Из глины делают кирпичи, которые они сушат на солнце или обжигают в печи, глинобитные полы в домах, тарелки, горшки для варки пищи, бочки для хранения зерна и растительного масла, печи и трубы, осветительные лампы, детские игрушки, гробы, таблички для письма, фигурки богов.
А 5-й ученик побывал у археологов и сейчас расскажет нам о найденном ими черном камне. Рассказ.
Археологи показали мне черный столб, на котором высечены клинописными знаками законы. В верхней части столба изображен царь Хаммурапи, а перед ним сидит бог солнца и справедливого суда Шамаш, который вручает царю жезл.
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Назвіть особливості політичного розвитку Франції, Німеччини та Велико Британії в останній третині 19 століття буду благодарен
Політичний устрій Великої Британії базувався на конституційному акті «Білль про права», прийнятому ще наприкінці XVII ст. За цим актом тільки парламент був наділений правом приймати або скасовувати закони, встановлювати нові податки та розподіляти державний бюджет. На відміну від Франції, де було багато партій, у Великій Британії в перші роки XX ст. домінували дві: консерватори (торі) і ліберали (віги). Після перемоги однієї з них від партії, що перемогла, обирали голову уряду - прем'єр-міністра, а партія, яка програла вибори, переходила в опозицію. У вересні 1900 р. до влади в Англії прийшли консерватори, перед якими відразу постала проблема торговельної політики.
Внутрішнє становище й політичне життя Німеччини:Під політичною системою Німеччини розуміють сукупність політичних інституцій, процесів прийняття політичних рішень та зміст цих політичних рішень.
Політична система Німеччини базується на принципах федералізму та парламентської демократії. Основну роль відіграють інтенсивно конкуруючі одна з одною політичні партії, тому політичну систему Німеччини ще часто називають партійною демократією.
Верхньою палатою парламенту був Бундесрат. Він був наділений законодавчою та значною частиною виконавчої влади, мав право видавати укази.
Бундестаг, нижня палата, обирався загальним голосуванням на 5 років (у голосуванні не брали участі жінки й військовослужбовці). Повноваження Рейхстагу були обмеженими: у разі, якщо він відхиляв законопроект, канцлер міг обійтися й без його схвалення. Прийняті Бундестагом закони підлягали затвердженню імператором.
Німецький уряд був представлений в особі канцлера. Кабінету міністрів по суті не існувало; міністри були підлеглими канцлера.
Правлячим у Німецькій імперії став юнкерський блок
Опорою влади в Німеччині були численні організації та партії.
Характерною ознакою політичного життя в Німеччині, як і в Росії, було те, що вона не мала традицій лібералізму. Причинами того була слабкість і залежність від держави буржуазії.
Внутрішнє становище й політичне життя Франції:Щодо Франції, то за темпами економічного розвитку вона відставала від свого головного опонента на континенті - Німеччини. Як зазначалося, у країні зберігалася велика кількість дрібних, з числом працівників до 10 осіб, підприємств. За рівнем технічного оснащення сільського господарства Франція взагалі перебувала на десятому місці.
На відміну від Великої Британії та Німеччини, Франція була аграрно- індустріальною країною: 43 %% її жителів були зайняті в сільському господарстві. На тлі загального відставання у Франції швидкими темпами розвивалося авіабудування і виробництво автомобілів, хімічна й електротехнічна промисловість. Організація французької банківської справи не поступалася жодній європейській країні, держава здобула славу світового кредитора.
Політичний розвиток :
Перемога у Столітній війні сприяла об'єднанню країни та формуванню централізованної держави. Починаючи від Людовіка XII (1498 - 1515 рр.), не скликаються Генеральні штати. Створено Велику і приватну королівські ради, члени яких призначалися королем. Сформовано особливий придворний церемоніал, в основі якого - культ короля. Чиновництво контролює всі сфери суспільного життя. Замість феодального ополчення створено постійну найману армію. Королівській владі підпорядковано французьку католицьку церкву; Папа Римський лише затверджував церковних посадовців. Буржуазія відноситься до третього стану ( разом із селянами і ремісниками), тому не має влади. Розвивається абсолютизм, або абсолютна монархія - необмежена влада монарха.Р.s/ Зайве хочеш прибери. Тут можуть не зовсім точно співпадати дати т.к. як іноді йдеться й про 20 століття/