Какие действия царя свидетельствовали о том, что дворяне становятся более высшим сословием? 2.Как вам кажется, как до этого Смута связана с закрепощением крестьян 3. Как Соборное уложение 1649 года повлияло на Духовенство?

Епоха античності займає особливе місце в історії Європи. То був час, коли закладалися основи всього її подальшого розвитку, коли формувалася в найбільш розвинених регіонах Європи цивілізація надавала все більший вплив на прилеглі до Середземного моря і на набагато більш віддалені області Азії і Африки.

Прагнучи виявити деякі визначають розвиток і занепад суспільства закономірності (сутність їх різні дослідники визначали відповідно до своїх загальними концепціями), історію античної Європи, зазвичай залучали культурологи і соціологи, розглядаючи її як своєрідний еталон. Неодноразово зверталися до неї і основоположники марксизму, відкриваючи дію економічних законів, досліджуючи процеси виникнення класів і держави, співвідношення базису і надбудови в докапіталістичних формаціях, визначаючи місце цих формацій в поступальному русі історії. Деякі явища і процеси в найбільш чистою і ясною формі проявилися саме в античному світі. Античність може бути найбільш повно вивчена як особливий «соціальний організм», як суспільство, що становило «органічну систему», що мала свої передумови, що розвивалися в ході історії, підпорядковуючи собі всі елементи суспільства або створюючи відсутні в боротьбі старих традиційних відносин з новими, пристосовуватися до потребам що розвивається системи.

У сфері економіки античний світ, основою якого було місто, міська громада, що виникала з об'єднання родових і сільських громад - сіл, дозволяє простежити процес виділення індивідуальної власності з колективної, послідовне поглиблення поділу праці між окремими районами і всередині них, а також всередині окремих галузей виробництва , розвиток товарного виробництва і грошового обігу в ступеня значно вищою, ніж в попередніх і безпосередньо слідували за античністю товариства, розвиток продуктивних сил, а також виявити співвідношення цих факторів з натуральною основою господарства, руйнівний вплив товарно-грошових відносин на основну галузь виробництва - сільське господарство, а це призводило до концентрації земельної власності і в кінці кінців зумовило повну зміну економіки. Разом з тим, як неодноразово підкреслював К. Маркс, антична економіка дає можливість встановити відмінність між простим товарним виробництвом, націленим на накопичення, а не на розширене відтворення і прискорення оборотності капіталу, чому грошовий і торговий капітал не беруть участі в процесі виробництва, хоча можуть його розкладати або стимулювати, і виробництвом капіталістіческім. Основним було виробництво не мінових, а споживчих вартостей, так що і працю найманих працівників, який створював споживчі вартості, купувався як споживча вартість, що і відрізняло найманих працівників античності від пролетаріата.

Объяснение:

Реформа, затронувшая важнейшие социальные и демократические интересы, породила в дореволюционный период обширную . оценка реформы современниками не могла быть беспристрастной. отзывы о реформе прямо зависели от политических позиций. учитывая большой вес критиков правительства в общественной и научной жизни того времени, можно считать, что негативное отношение преобладало над позитивным. народническая, а в дальнейшем эсеровская и кадетская, точка зрения на аграрный вопрос подразумевала акцентуацию страданий и эксплуатации крестьянства, представления о позитивной роли общинного землевладелия и общую антикапиталистическую тенденцию, надежды на положительный эффект отчуждения помещичьих земель, обязательную критику любых начинаний правительства. правые, подчеркивавшие позитивную роль дворянского землевладелия, были раздражены политикой поощрения покупки помещичьих земель. октябристы и националисты, поддерживавшие правительство в думе, старались повысить собственную значимость путем затягивания рассмотрения всех законопроектов путем внесения в них множественных мелких, малозначительных изменений. при жизни столыпина борьба политических амбиций мешала многим дать положительную оценку его деятельности; мнения о столыпине заметно смягчились после его трагической смерти [75].  отношение советской науки к столыпинским реформам оказалась полностью зависимой от резких оценок, данных столыпину лениным в самый разгар политической борьбы, и выводов ленина о том, что реформа полностью провалилась. советские , проделавшие большую работу, не имели возможности заявить о своем несогласии с ленинскими оценками, и были вынуждены подгонять свои выводы под заранее известный шаблон, даже если это противоречило содержащимся в их работам фактам. парадоксальным образом, критиковать следовало как общинное землевладелие, так и реформы, разрушавшие общину [76]. также высказывалось мнение о том, что хотя и наблюдалась положительная динамика в развитии сельского хозяйства, это было просто продолжением процессов, имевших место до начала реформ, то есть реформы просто не произвели значимого эффекта [77]. среди советского периода выделяются яркие книги а. я. авреха [78], по активно выражаемому отвращению к столыпину и общей эмоциональности приближающиеся к жанру памфлета [79]. особняком стоят работы, созданные в 1920-х годах группой , карьера которых в советской россии вскоре окончилась эмиграцией или репрессиями - а. в. чаяновым, б. д. бруцкусом, л. н. литошенко. данная группа ученых относилась к столыпинским реформам крайне позитивно, что и определило в большой степени их судьбу.  современные российские , при большом диапазоне мнений, в целом склонны позитивно относиться к реформам столыпина, и в особенности, к аграрной реформе. два обширных специальных исследования на данную тему - в. г. тюкавкина и м. а. давыдова - изданные в 2000-х годах, безоговорочно считают реформу полезной и удачной.  оценку реформ столыпина затрудняет то обстоятельство, что реформы никогда не были осуществлены полностью. сам столыпин предполагал, что все задуманные им реформы будут осуществлены комплексно (а не только в части аграрной реформы) и дадут максимальный эффект в долговременной перспективе (по словам столыпина, требовалось «двадцать лет покоя внутреннего и внешнего») .  50 на 50