У чому полягає сутність українсько-молдовського договору 1659р. До ть будь-ласка. Це терміново

Это заявил 14 ноября 1906 г. канцлер Германской империи князь Бюлов.
Вестфальский мир был, несомненно, поражением габсбургского блока, окончательным крахом планов утверждения вселенской католической империи, военной победой в вековом конфликте контрреформации и протестантизма антигабсбургских держав. Тем не менее можно говорить, что Тридцатилетняя война в сфере международных отношений закончилась вничью - не получилось преобразования Европы ни в пользу одного, ни в пользу другого из столкнувшихся лагерей.
Произошло образование германской конфедерации из немецких государств с признанием их полной независимости внутри и вне. Франция и Швеция, став победительницами, увеличили свои территории: Швеция получила устья почти всех судоходных рек Северной Германии, Франция - часть Эльзаса. Эти приращения обусловили преобладание политического могущества Франции и Швеции; ослабили Австрийский дом.

Відповідь:

Пояснення:

Кінець XIX — початок ХХ століття називають «золотою добою» українського меценатства.

В кінці XIX — початку ХХ століття внаслідок соціально-економічних перетворень, викликаних відміною кріпацтва, розвитком ринкових відносин та підприємництва відбувається активізація суспільно-культурної діяльності. Розширилось і поле діяльності меценатів. Вони робили вигідні замовлення художникам, оплачували їх закордонні творчі поїздки, купляли твори мистецтва з виставок, засновували власні галереї, залучали до співпраці діячів культури та мистецтва. Виробилась своєрідна система так званого «малого меценатства», яка сприяла зібранню мистецької спадщини в приватні колекції. Серед таких приватних колекцій, колекції О. М. Алфьорова, К. М. Скаржинської, Б. Г. Філонова, І. І. Шараневича. Під час виставки церковної старовини в Петрограді збирались кошти потерпівшим у Першій світовій війні солдатам. До виставки долучились і українські колекціонери: Б. І. Ханенко представив хрести, ікони із свого зібрання, О. О. Бобринський — емалі. В свою чергу, митці не вважали за сором звернутись з проханням про фінансову до до меценатів. В цей час меценати представляють дві групи: фундатори та організатори. Меценати пропагували свої надбання, поширювали наукові знання, утворювали благодійні фонди. Наприклад, до бібліотеки Київського Товариства охорони пам'ятників старовини і мистецтва Б. І. Ханенко передав шість томів власних «Старожитностей Придніпров'я». Подружжя Ханенків видало також каталог власної колекції «Зібрання картин італійської, іспанської, фламандської, голландської та ін. шкіл» (1899). Меценати Львова В.Дідушицький, А.Потоцький, Л.Сапега заснували доброчинну організацію ім. К.Шайнохи з метою до науковцям та літераторам. Досить популярним стає садове меценатство. У родових маєтках збирались предмети декоративно-прикладного мистецтва, картини, скульптури, бібліотеки. Самі ж садиби були шедеврами садово-паркового й архітектурного мистецтва.