Яка тематика творів переважала в українській літературі другої половини ХІХ ст. і чому?​

М.Грушевський писав: “Мова вирішила долю українського відродження, відновивши розірваний зв’язок між інтелігенцією і народом...” Звідси - й особливості української літератури XIX ст. – народні теми творчості, реалізм і демократизм.

Першим твором народною мовою, який почав процес її оформлення у сучасну літературну мову, стала “Енеїда” І.Котляревського. Пародія на поему Вергілія, де троянський герой Еней показаний козацьким ватажком, була опублікована у Петербурзі у 1798 р. без відома автора. Вже після її успіху Котляревський доповнив, розширив свою поему, написав музичні комедії “Наталка-Полтавка”, “Москаль-чарiвник”.

Гумористичний і сатиричний тон творів Котляревського був підхоплений іншими письменниками, передусім гуртка, центром якого був Харківський університет. Його ректор П.Гулак-Артемовський писав вірші українською мовою. Отримали популярність байки Є.Гребінки. Він брав класичні сюжети і додавав їм виразного українського колориту. Пізніше Є.Гребінка переїхав до Петербурга, писав повісті російською мовою, був серед друзів молодого Т.Шевченка.

До харківського гуртка належав також Г.Квітка-Основ'яненко - основоположник української художньої прози. Його повісті різноманітні: одні - написані з гумором, другі - сентиментальні, треті - дають реалістичні картини (краща - “Сердешна Оксана”), інш народними віруваннями і переказами (“Конотопська вiдьма”). Квітка-Основ'яненко перервав традицію використання української мови тільки в комічних жанрах.

Безумовно, переломною в становленні української літературної мови і суспільному визнанні української літератури стала творчість Тараса Григоровича Шевченка. “Його творчість, - писав М.Грушевський, - це творчість народу, що досягає відразу, без наступних ступенів, високого інтелектуального розвитку й індивідуальної свідомості і поєднує в своїх творіннях безпосередність народної поезії зі свідомістю літературної творчості”.

Широко відомі основні віхи життєвого шляху Шевченка: народження у сім'ї кріпаків пана Енгельгарда, рання смерть батьків, робота “в наймах” і у пана козачком, переїзд до Петербурга, знайомство з земляком - художником І.Сошенком, викуп з неволі на гроші, виручені від продажу портрета В.Жуковського роботи К.Брюллова, навчання в Академії мистецтв, участь у Кирило-Мефодіївському товаристві, арешт і 10-літня рекрутчина з забороною писати і малювати, смерть незабаром після повернення з заслання. Перший “Кобзар” виходить у 1840 р. у Петербурзі, через рік - “Гайдамаки”. Геніальний поет, Шевченко вніс в українську літературу новий зміст: рішучий протест проти кріпацтва, захист свободи і гідності особистості, захоплення народними і національно-визвольними рухами, заклик до суспільної справедливості. Особистість і творчість Шевченка - символ всієї української культури.

Суперечливість духовного життя України того часу відбилася в творчості письменника, лінгвіста, історика, публіциста П.Куліша. Це ім'я майже на півсторіччя незаслужено було забуте, але зараз викликає пильний інтерес. Прихильник культурно-національного відродження, Куліш болісно шукав шляхи до нього: від нелегального Кирило-Мефодіївського товариства - до літературної діяльності у петербурзькій “Основі”, від союзу з галицькою громадськістю - до надій на польську до Безперечним є значення його етнографічної збірки “Записки о Южной Руси”, історичного роману “Чорна рада”, тритомної історичної праці про національно-визвольну війну під керівництвом Б.Хмельницького “История отпадения Малороссии от Польши”.

Демократичний напрям в українській прозі розвивала Марко Вовчок (М.Віленська). Її збірка “Народнi оповiдання”, повісті “Iнститутка”, “Кармелюк” приголомшують трагічною правдивістю картин кріпацького гніту, вражають образами людей. Російською мовою розповіді переклав І.Тургенєв. Т.Шевченко у вірші “Марку Вовчку” звертається до неї як до продовжувачки справи свого життя.

Объяснение:

Революция 1905–1907 гг.заставила царизм заняться обновлением изрядно обветшавшего строя, без представительных учреждений монархия уже была не в состоянии решать ни внутри-, ни внешнеполитические проблемы. Согласно Основным законам 1906 г. Россия монархией: вся исполнительная власть по-прежнему сосредоточивалась в руках императора (члены Совета министров во главе с его председателем назначались царем и не были подотчетны Думе), а законодательная властьосуществлялась императором и общероссийским законодательным пред­ставительством. 

1. Развитие начального образования началось по инициативе демократической части общества. Стали возникать школы нового типа - культурно-просветительские рабочие курсы, просветительские рабочие общества и народные дома. Растущая потребность в специалистах обусловила развитие высшего и технического образования, увеличилось количество высших учебных заведений - к 1912 г. действовало 16 университетов. Получило распространение частное образование (университет Шанявского, 1908-1918 гг.), было открыто 30 высших учебных заведений для женщин. По количеству издаваемой литературы Россия вышла на ведущее место в мире. В 1913 г. издавалось 874 газеты и 1263 журнала. Возникла сеть научных, специальных, коммерческих и образовательных библиотек. Крупнейшими издателями были А.С. Суворин в Петербурге и И.Д. Сытин в Москве. На рубеже веков развиваются традиционные, и новые области науки. В физике И.Е. Жуковский стал основоположником гидро- и аэродинамики, К.Э. Циолковский разработал теоретические основы воздухоплавания. В науке работали такие выдающиеся ученые, как физиологи И.П. Павлов, И.М. Сеченов, И.И. Мечников, ботаники К.А. Тимирязев, И.В. Мичурин, физик П.Н. Лебедев, изобретатель радиосвязи А.С. Попов, философы Н.А. Бердяев, С.Н. Булгаков. В.С. Соловьев П.А. Флоренский, историки В.О. Ключевский, П.Н. Милюков. 2. Во внешней политике происходят 2 крупных события 1. Русско-Японская война 1904-1905. Итог: поражение России. Причины: техническая отсталость, отсутствие инфраструктуры для мобилизации, бездарное командывание. Первая Мировая война 1914 Во время войны в стране происходят острые социальные волнения, и 2 революции. Вести военные действия на их фоне становится невозможно. После Октябрьской революции Ленин подписывает мирное соглашение с Германией. Россия должна была передать часть территорий и выплатить контрибуцию, но после поражения Германии в первой мировой мирное соглашение было аннулировано.