Чому правління Марії-Терезії та Йосифа ІІ в Австрії називають періодом «освіченого абсолютизму»? ( Довести на фактах) ​

Теорія «освіченого абсолютизму», родоначальником якої вважається Томас Гоббс, цілком пройнята раціоналістичною філософією Просвітництва. Сутність її полягає в ідеї світської держави, в прагненні абсолютизму поставити вище всього центральну владу. До XVIII століття державна ідея, виразником якої був абсолютизм, розумілася вузькопрактично: поняття про державу зводилося до сукупності прав державної влади. Міцно тримаючись за вироблені традицією погляди, освічений абсолютизм вніс разом з тим і нове розуміння держави, яка вже накладає на державну владу, що користується правами, і обов'язки. Наслідком такого погляду, що склалася під впливом теорії договірного походження держави, з'явилося те теоретичне обмеження абсолютної влади, яке викликало в європейських країнах цілу низку реформ, де поруч з прагненням до «державної користі» висувалися турботи про загальний добробут.

«Просвітницька» література XVIII століття не тільки ставила завдання критики старих порядків: прагнення філософів і політиків того часу сходилися в тому, що реформа повинна здійснитися державою і в інтересах держави. Не дивно, що ці ідеї припали до смаку деяким монархам, зокрема Фрідріху II. Ще в юності він захопився філософією і листуванням із вільнодумцями, став масоном і написав власний трактат із критикою політичної теорії Макіавеллі, виданий в Голландії під вигаданим ім'ям. А ставши королем, Фрідріх II із завзяттям взявся за проведення реформ — у відповідності із власним розумінням ідей Просвітництва. Він заборонив тортури й оголосив про скасування цензури. Переконаний прихильник свободи віросповідання, король стверджував, що може звести у Пруссії святилища навіть для язичників, якщо ті захочуть оселитися в його державі, а згодом таки розпорядився побудувати католицький собор у Берліні, населеному переважно протестантами. Приватну власність оголосили недоторканною, судочинство за порадою Монтеск'є відокремили від виконавчої влади. За наказом монарха був створений новий звід законів. Фрідріх II запровадив у Пруссії загальну початкову освіту, будував дороги, заохочував заснування нових мануфактур, скасував митниці всередині королівства. Така державна політика, власне, й дістала назву «освіченого абсолютизму»[1].

«Освічений абсолютизм», принаймні в теорії прагнув до союзу монархів і філософів, які бажали підпорядкувати держава чистому розумові. Не дивно, що в літературі «освічений абсолютизм» був зустрінутий захоплено. Найбільш яскравий приклад цього захоплення — політичний світогляд Вольтера, цієї ж точки зору трималася і школа фізіократів з Кене, Мерсьє-де-ла-Рів'єром і Тюрго на чолі.

Політика освіченого абсолютизму, за прикладом Фрідріха II поширився й на інші країни Європи — окрім Англії, Польщі і Франції: Англія вже досягла того, до чого прагнув освічений абсолютизм, в Польщі не було королівського абсолютизму і панувала шляхта, а королі Франції Людовик XV і Людовик XVI не в змозі були взяти на себе ролі ініціаторів реформи, внаслідок чого колишній лад був зруйнований революцією.Хронологічні межі освіченого абсолютизму умовні, зазвичай наводиться період з 1740 р. по 1789 р., тобто від вступу на престол прусського короля Фрідріха II до Великої французької революції.

В російській літературі межі освіченого абсолютизму часто трактують розширено — залучаючи до них добу Петра I, хоча цього російського володаря надихали не стільки ідеї Просвітництва (що в той час були поширені лише в Британії), скільки ідеал «регулярної держави» Самуїла Пуфендорфа та Готфріда Лейбніца.

Також дискусійним є питання чи варто поширювати терміну «освічений абсолютизм» на державу Габсбургів часів Йосипа II та Російську імперію часів Катерини II, які часто визначають як «поліцейські

Объяснение:

Тиберий Гракх, народный трибун Римской республики, был борцом за права бедноты и народа. Он предлагал законы и реформы, защищающие права беднейших римлян. Это не нравилось многим сенаторам, которые и организовали заговор для убийства Тиберия Гракха. Тиберий пошел на нарушение законов Римской республики и решил избраться в народные трибуны на второй срок, что и послужило формальным поводом для выступления против него. Они подослали большой отряд людей для убийства Гракха (его со сторонниками забили дубьём и закидали камнями) и объявили, что тот хотел стать царём, за что и был убит.

Первая половина 20 в. была временем беспокойным,но интересным.И корни наших современных проблем берут, порой начало именно оттуда.Но не только проблемы нам подарило то время.Тогда во многом были высказаны идеи,которые легли в основу современного мира.Это время двух мировых воин,последняя из которых установила миропорядок,сохраняющийся и поныне.Тогда же и была основана Лига наций - предшествинница современной ООН.Люди осознали,что мир хрупок и его нужно поддерживать.Крушение великих империй и образование национальных государств дало начало межнациональным конфликтам,которые тлеют и разгораются и сегодня.В то же время были сформулированы основные идеи устройства общества.Национализм,социализм,коммунизм появляются и захватывают головы.Так и по сей день.Земной шар как бы становится меньше.Континенты связывают океанские лайнеры,телеграф.Через океан летят дирижабли.Технологии порождает наука.Идея деления атомного ядра даст в будущем атомную энергетику и разрушительное оружие.Эксперименты с реактивным движением и теория К.Циолковского выведут человечество в космос.Идеи Виннера положат начало кибернетике и современным компьютерам. Эксперименты со слиянием ядер живых клеток которые проводил советский ученый Лопашов,найдут продолжателей на Западе и возникнет клонировние. Химия тех лет даст человечеству бензин и иприт, синтетический каучук и такой же этиловый спирт. Искусство тех лет в наши дни изучается как предтеча современности.В нем ярко выражаются идеи неповторимости,индивидуальностеи человека, а значит и требование достойной жизни.Появляется искусство для массы и для ценителей. Первая половина 20 в. во многом заложила основы того,что мы видим сегодня.