Назвіть, які риси матеріальної та духової культури антів і склавинів свідчать про те, що вони є предками українського народу

оходження терміну має різні гіпотези. Частина дослідників (Олексій Шахматов) ототожнював антів з усім східним слов'янством, інші — з його південною частиною. Деякі вчені вважають, що візантійці називали антами ту частину східних слов'ян, що в IV—VII століттях були об'єднані в міцному міжплемінному союзі, який умовно називають Антський союз.

Слов'янські археологічні культури 7-го століття н. е.

Територія розселення антів охоплювала переважно лісостепову зону Східної Європи. Археологічно анти являють собою пеньківську культуру.

За Йорданом, анти жили між Дністром і Дніпром[3]. За Прокопієм, їх оселі сягали на сході Азовського моря, а на заході — долини Дунаю[3].

Йордан та візантійські автори II-ї половини VI століття н. е. називали дві групи слов'ян, котрі жили на півдні Європи: склавінів (слов'ян) і антів. Венедами чи венетами Йордан означував не лише слов'ян взагалі, а й їхнє північне угруповання, що тяжіло до Вісли та Балтійського моря. Дехто з українських істориків, зокрема Михайло Грушевський, вважав їх предками українського народу.

Объяснение:

Германскую разновидность фашизма принято называть нацизмом, так как их самоназванием было "национал-социалисты" (сокращенно - наци). Это слово происходит от слова "нация", так как, в отличие от итальянских фашистов, нацисты руководствовались не этатизмом, а этническим национализмом, превознесением германской нации над другими. Слово же "социализм" в их идеологии оттого, что они называли "социализмом" государственный капитализм в интересах германской нации. Отметим, что представители других идеологий социализмом их систему никогда не считали.

Вся территория  была разбита на феоды, за которые рыцари-крестоносцынесли военную службу. Местных крестьян  завоеватели оставили в крепостном состоянии, а свободных насильственно превратили в крепостных. Крестьяне платили за свои наделы владельцу поместья феодальную ренту.На захваченных землях крестоносцы (местное население называло их франками, поскольку наибольшее количество участников первого крестового похода было из Франции) вели себя, как обыкновенные грабители и хищники. "Всякий, кто хорошо понимает дела франков, - писал о крестоносцах арабский летописец XII столетия Усама ибн Мункыз в своей "Книге назидания", - ...увидит во франках только животных, обладающих достоинством доблести в сражениях, и ничем больше, так же, как и животные обладают доблестью и храбростью при нападениях".Крепостные крестьяне, в число которых входили и арабы-мусульмане, и сирийские христиане, подвергались самой жестокой эксплуатации со стороны крестоносцев. Эксплуатация являлась тем более жестокой, чем больше были развиты в крестоносных государствах товарно-денежные отношения. К феодальному гнету присоединялся и гнет чужеземцев.