история 1. Какие приемы и используются для их разрешения? 2. Дайте собственный прогноз на будущее политическое и экономическое развитие России, ее международному положению. 3. Перечислите основные противоречия между странами СНГ. 4. Какую роль в рамках СНГ играют тарифы на российский газ? 5. Как вы думаете, решена ли в наше время проблема использования научных достижений только в мирных целях? От чего зависит ее решение? 6. Как активизация международного сотрудничества может повлиять на улучшение или ухудшение обстановки в мире? 7. Назовите основные организации, осуществляющие взаимодействие народов и государств мира. Как вы считаете, их международное влияние в современном, сложном мире растет или ослабевает? Вывод подтвердите примерами.

Для разрешения чего или кого

Протягом історичного розвитку стародавні Греція і Рим, при всій різноманітності суспільних відносин та державного устрою в кожній із цих країн, створили багатющу, велику і неповторну культурну спадщину. В історії світової культури вона визначається як антична, греко-римська культура. Культури Греції та Риму - це дві взаємопов´язані, хоч і не тотожні частини одного цілого.

Роль античної спадщини в розвитку європейської культури неможливо переоцінити. Недаремно античну культуру називають колискою європейської цивілізації. Після періоду середньовічного небуття значної частини античних цінностей вона немов чарівний птах фенікс оживає в переосмисленому вигляді у творах митців Відродження. На основі античної традиції в європейській практиці утверджується гуманістичний світогляд, цінності земного буття, ідеал досконалої гармонійної людини. Саме поєднання гуманізму, допитливості, раціоналізму з мистецькою довершеністю робить культуру античного світу одним з провідних духовних надбань людства.

Антична спадщина і традиції, їх гуманістичний зміст становили основу передусім культури і мистецтва Візантії та Близького Сходу. Так, в епоху еллінізму в Олександрії склався просвітницький центр, у якому перехрещувалися шляхи грецької і давньосхідної культурних традицій, розвивалися природничі і гуманітарні науки, філософські школи, розквітало високе мистецтво.

Грецька культура сприймалася в наступні століття як неповторний феномен, історичне чудо. Вона створила таку силу-силенну понять і термінів (у політиці, науці, мистецтві), що дослідник Якоб Бурхарт мав підстави скати: "Ми бачимо очима греків і розмовляємо зворотами їхньої мови". Саме в Стародавній Греції склалися і утвердились такі фундаментальні соціально-політичні поняття, як громадянська свобода і громадянський обов´язок, людяність, гармонійність розвитку особистості, усвідомлення співвідношення особистого і суспільного.

Грецьке мистецтво і культура - пам´ятки архітектури, скульптури, живопису, література, філософія, театр, музика, художні ремесла – стали невід´ємною частиною світосприйняття і життєдіяльності світового соціуму. Ось чому античне мистецтво є для нас класикою. Воно вічне, не підвладне часові, тому що втілює загальнолюдські цінності. І є людина, яка здатна сприймати прекрасне.

Античність, її культура і мистецтво - вічне, невичерпне джерело ідей, думок, художніх відкриттів. З нього людство в усі часи черпало натхнення до творіння прекрасного. Без цієї невмирущої спадщини неможливо уявити шляхи соціального і духовного прогресу людства, його майбутнє.

В целом, после восстания 1863-1864 гг. в белорусских губерниях сохранялась напряженная обстановка. До конца 1860-х гг. сохранялось военное положение. В Беларуси и Литве был установлен режим исключительных законов, направленный на уменьшение польского влияния. Продолжались аресты участников восстания и принудительное отчуждение имений шляхты в пользу государства. Власть вернулась к политике «разбора» шляхты, направив ее против активных участников восстания. За любое нарушение законов военного времени налагались штрафы. Были уволены со службы чиновники-католики, а на их должности назначены государственные служащие из России, ставшие опорой царизма в крае. Им были переданы сотни имений, конфискованных у участников восстания. С 1866 г. постепенно, начиная с восточных губерний, военное положение начало отменяться, но было полностью снято только в 1870 г.