1. Складіть речення, використавши поняття і терміни: «аграрне перенаселення», «селянські страйки», «українська діаспора». 2. До положень, що характеризують стан економіки західноукраїнських земель на початку 20 ст., доберіть конкретні факти за матеріалом підручника. 1. Розвиток тих галузей промисловості, які пов’язані з видобутком сировинних ресурсів. 2. Заохочення урядом проникнення в регіон іноземного капіталу. 3. Зростання чисельності міських мешканців. 4. Переорієнтування сільськогосподарського виробництва у великих поміщицьких маєтках на потреби ринку. 5. Селянські страйки як провідна форма соціального руху на селі. 6. Розвиток споживчої та кредитно-позичкової кооперації. 3. Конкретизуйте й уточніть загальне твердження. Одним із ключових питань для галицьких українців наприкінці 19 - на початку 20 ст. була боротьба за український університет. 4. Які твердження характеризують особливості економічного життя західноукраїнських земель на початку 20 ст.? 1. Іноземні капіталісти прибрали до своїх рук нафтодобувну, нафтопереробну, деревообробну, хімічну галузі промисловості. 2. Західноукраїнські землі залишались аграрно-сировинними придатками австрійського капіталу і ринком збуту для товарів, виготовлених у розвинених регіонах Австро-Угорщини. 3. Нафтова промисловість Прикарпаття була цілком у руках українських підприємців. 4. Зростала кількість пролетаріату за рахунок розореного селянства. 5. Швидко розвивалися ті галузі промисловості, в яких були зацікавлені іноземні інвестори. 6. Швидко розвивалися цегляне, бетонне вапняне виробництва, тоді як нафтова й дерево переробна промисловість залишались у стані застою. 7. Характерними явищами економічного життя краю були: постійне безробіття; надзвичайно тяжкі умови праці робітників, відсутність техніки безпеки, постійні каліцтва: занадто довгий робочий день. 5. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел. У чому їхнє історичне значення? «У Львівському університеті, який має бути весь русинським, оскільки призначений для русинської частини Галичини, є всього 6 кафедр з викладанням українською мовою, і ус і клопотання про збільшення кількості цих кафедр розбиваються об опір польських представників, так само, як і вимоги особливого русинського університету. Поляки розглядають кожний набуток русинів у цій сфері як свою втрату...» (М. Грушевський) «Браття селяни! Вже доволі каторжної праці! Досить наших сліз, нужди та кривди. Браття! Не за морем, не в далекій чужині, не на переселенні наш хліб! Тут нам повинно бути велике життя, а не вічна недоля на землі, яку наші прадіди кров'ю заливали. Тут буде наш рай, як тільки в згоді і єдності, рука в руку, плече в плече будемо триматися. Тоді прийде добро в наші хати і згине нужда» (З відозви Гусятинського страйкового комітету 1902 р. 6. Змушену еміграцію на Американський континент галицькі українці сприймали як трагедію, як крайній вчинок, що звичайно не виключав смерть, а лише давав можливість її трішки віддалити. Про це з болем писав видатний західноукраїнський новеліст Василь Стефаник. Один із його героїв, вирушаючи в подорож за океан, прощався з односельцями словами: «Підемо світами й розвіємось на старість, як лист по полю». Доведіть, що такі песимістичні настрої українців-емігрантів мали підстави. У чому, по-вашому, найбільша трагедія для вимушених емігрантів?