?>
1. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел. У чому їхнє історичне значення? 1.1. «Сей здвиг скликали до Львова... обі центральні організації: Сокіл Батько і Український Січо- вий Союз, що поставили собі високу мету: вироблювати в народі фізичну справність і органі- заційну карність як силу народу... В історичній столиці краю наші сокільські і січові організації відбули перегляд своїх сил, щоби в столітнім ювілею Шевченка зложити й від себе поклін без- смертній пам’яті генія України. Величавий похід з прапорами перейшов ціле місто у взірцевім ладі і бодрій поставі, а безліч народу вітала його грімкими окликами “славно”» (К. Левицький 1.2. «...Гострішого й злободеннішого характеру набуло питання університетське. Ставши господа- рями становища у Львівському університеті після того, як німецька мова мала поступитися викладанню “місцевими мовами” (1871), поляки ревно оберігали свою монополію на вищу школу і не допускали українців до викладання в її стінах; вони всіляко перешкоджали збіль- шенню числа українських кафедр і так само негативно поставились до ідеї створення окремо- го українського університету, коли з українського боку висунуто відповідний проект. Мотивом було те найочевидніше – збереження значення польської культури, яка мала превалювати» (М. Грушевський). 1.3. «Царат бачить в Галичині огнище українського життя, якого іскри перелетять на російську Україну і спалять трухлявий будинок царату. Тому російське правительство посилає тисячі своїх шпигунів у Галичину, для того воно утворило там спеціальну партію москвофілів, які за рублі ведуть царську й православну пропаганду і хочуть за рублі накинути нашому народові ідею ототожнити українську націю з російською» (З відозви соціал-демократичних партій Росії та Австро-Угорщини, 1913 р.).
Ответы
Племена номадов, заселившие Великую Степь, в результате постоянных контактов между собой в течение веков выработали единую духовную и материальную культуру. А так как это возможно только тогда, когда люди владеют одним языком или, по крайней мере, разговаривают на близких, взаимопонимаемых языках, то на всей этой огромной территории должен был быть единый язык или, скажем, диалекты близкородственного языка. Это корневое единство сохранилось в тюркских языках до наших дней.
История кочевых народов похожа чем-то на колоду карт, где менялся козырь. У тюркских народов в каждую эпоху главенствовало на определенной территории какое-нибудь племя (скифы, аланы, гунны, асы, болгары, хазары, печенеги, половцы, татары, турки и т. д.). Но вся эта колода постоянно перемешивалась, никто никуда не исчезал, менялся козырь, лидер