Ліквідація Запорізької Січі Ліквідація ГетьманщиниРік події Причини ліквідації Території, що охоплювала.СтолицяОстанній керівник(посада, ім’я)

Ліквіда́ція Запорі́зької Січі́ 1775 ро́ку — насильницьке знищення російськими військами українського козацького утворення — Підпільненської Січі, та остаточна ліквідація Запорізької Січі як козацької автономії. Унаслідок цього Військо Запорозьке Низове припинило своє існування.

У "Повісті минулих літ" під 1053 роком записано: "У Всеволода народився син Володимир від цариці грецької". Наступного року помер великий князь київський Ярослав Мудрий. Мати Володимира - дочка візантійського імператора Костянтина Мономаха, тому Мономахом називали й її сина.

Володимир отримав три імені: княже - Володимир, при хрещенні - Василь, по дідові з материнського боку - Мономах. Кров руських князів і візантійських імператорів пульсувала в його жилах. З 13 років захоплювався ловами та військовою справою. Він навчився не тільки міцно триматися в сідлі, вправно володіти мечем, а й мислити як військовий полководець і стратег. Його тактика на війні вирізнялася чіткістю й продуманістю. Таким він був і в мирному житті. Князювання Володимира Мономаха розпочалося в Ростові й Смоленську. Тут він опановував прийоми державної стратегії.

1093 року помер батько Володимира Всеволод. Сам Володимир на той час був у розквіті сил, фізичних і розумових. Він бачив перед собою велике політичне майбуття. Звісно, Київ як столиця Русі вабив його. Але Володимир був іще й дуже обережним. Він розумів, що його претензії на Київ досить ризиковані, бо законне право на нього мав Святополк - старший брат. Вести братовбивчу війну Володимир не хотів, тому спочатку князював у Чернігові, потім у Переяславі. Ці міста давали йому нові сили, а головне - досвід. Він учився управляти провінційними містами, аби згодом керувати державою.

Объяснение:

научная революция (XVI – XVII вв.) – связана с переходом от геоцентрической модели мира к гелиоцентрической, т. е. сменой научной картины мира и становлением классического естествознания. Классиками естествознания признаны: Н. Коперник, Г. Галилей, И. Кеплер, Р. Декарт, И. Ньютон. Принципиальные отличия созданной науки от античной были в следующем: естествознание заговорило языком математики; наука нашла опору в методах экспериментального исследования явлений, античные представления о космосе сменились концепцией бесконечной вечно существующей Вселенной; механика становится доминантой всего науки и как следствие, создается механическая картина мира; сформировался идеал научного знания – абсолютно истинная картина природы на базе экспериментально – математического естествознания.

Объяснение: