У сімейних архівах знатних родин у давнину та нині зберігають відомості про походження сім’ї та прізвища, про родинні зв’язки та близькість до інших заможних і відомих людей. Схему походження сім’ї називають родинним або генеалогічним деревом.
Генеалогія ( від грецьких слів рід, походження та слово, знання) — допоміжна історична наука про походження та взаємний зв’язок родин.
Збирання інформації про власний родовід стало дуже важливим у X столітті. Аби довести свою шляхетність і мати право на привілеї, рицарі таінші дворяни збирали відомості про своє походження. Результати досліджень історії власної родини зображали у вигляді дерева. В основі, або ж у корінні, такого дерева часто розміщували герб засновника родини, а на гілках (праворуч і ліворуч) — герби батька і матері.
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Используя знание исторических фактов , объясните , почему это событие (процесс) имело большое значение (важные последствия) в истории нашей страны (тема поход Лжедмитрия 1 на Москву)
Основними мотивами розвитку державного сектора були:
-стабілізація цін,
-мобілізація заощаджень,
-концентрація валютних надходжень,
-експлуатація природних ресурсів.
Объяснение:
Країни третього світу: США, Канада, Бразилія, Австралія, Франция, Індія, Єгипет, Росія, Германия, Україна, Казахстан, Філіппіни. (тут не всі)
Ринкова економіка є для теперішнього етапу розвитку людства найкращою формою економічної координації. Через це, економічні системи країн, що розвиваються, історично було побудовано під значним впливом ринкових чинників. Однак у цих країнах, на відміну від тих, що змушені були здійснювати економічну відбудову, розвиненої ринкової системи не існувало взагалі.
Таким чином, ринковій системі, що створюється, не властиві джерела нестабільності.
Країни, що розвиваються, особливо на ранніх стадіях економічної розбудови, знаходяться у специфічному становищі. У нестабільності їхніх економічних систем закладено значний позитивний потенціал - можливість вибору, якого позбавлені розвинені економіки. Отже, від адекватності, послідовності й комплексності стратегії побудови ринкового середовища залежить довготермінова соціально-економічна ефективність намічених перетворень. Вирішальна роль у цьому процесі належить державі, завданням якої є спрямування стихійно діючих ринкових законів.