В 1920 – 1930 годах были созданы условия для ведения партизанской войны в западных приграничных районах СССР:

Шухевич штаб партизанського руху, УСС тощо

В 1920—1930-е ГОДЫ

Видный советский государственный деятель, возглавлявший в годы Великой Отечественной войны Центральный штаб партизанского движения при Ставке Верховного Главнокомандования, П.К. Пономаренко в 1982 году утверждал, что «в мирное время во всенародной борьбы в тылу врага в случае возникновения войны практически не разрабатывались… не существовало никаких инструкций и наставлений по этим во Не уделялось должного внимания материально-технической подготовке к подпольной и партизанской борьбе… В военных академиях, школах и курсах во партизанской войны и её тактики не уделялось должного внимания…»1. Это утверждение столь осведомлённого в данной области руководителя объясняется тем, что три с лишним десятилетия назад во организации партизанской борьбы были засекречены и стали достоянием гласности относительно недавно. Но подготовка к ней в нашей стране не была секретом для противника. Например, 14 сентября 1941 года в указаниях разведывательного отдела тылового района немецкой группы армий «Север» о мероприятиях по борьбе с советскими партизанами отмечалось: «Партизанская организация не является импровизацией войны. Уже многие годы советская военная литература издавала книги и статьи о значении и организации партизанского движения. Русские уже давно настроились, по крайней мере с идейной стороны, на партизанскую борьбу»

Бодх-Гая или Бодхгая — небольшой город в штате Бихар, в Индии, расположенный в месте, где Будда достиг Просветления. Бодх-Гая знаменита храмовым комплексом, к которому стекаются многочисленные паломники со всех стран мира. Бодх-Гая находится в 96 километрах от Патны. Наибольшую значимость имеет храм Махабодхи с алмазным троном (Ваджрасана) и примыкающее к храму святое дерево Бодхи (24°41′45″ с. ш. 84°59′28″ в. д.HGЯO). Это дерево было выращено из семени дерева Джайя Шри Маха Бодхи на Шри-Ланке, которое, в свою очередь, произошло от оригинального дерева Махабодхи, под которым Будда нашёл Просветление.

Объяснение:

Аа...это какой язык

Важливим завданням для сьоґунату було питання тотального контролю за населенням Японії, яке він не міг здійснювати в умовах відкритості кордонів держави. Японці, особливо західних регіонів, все частіше виїжджали за море торгувати до Східної і Південно-Східної Азії, створюючи там «торгові колонії» і часто приймаючи християнську віру. Їхня діяльність збагачувала даймьо Західної Японії, де лояльність до сьоґунату була найнижчою. Це сильно лякало центральний уряд, який боявся посилення опозиції в країні.

Бажаючи винищити у країні християнство і обмежити вільну зовнішню торгівлю, сьоґунат взяв курс на ізоляцію Японії від Заходу і монополізацію торговельних відносин. У 1616 році (2 рік Ґенна) усі японські порти, за винятком Хірадо і Наґасакі, були закриті для європейських суден, а з 1624 по 1641 роки сьоґунат взагалі наклав вето на їхнє прибуття до Японії. Винятки становили кораблі голландців, чию торговельну факторію було перенесено на штучний острів Дедзіма у місті Наґасакі. Простим японцям суворо заборонялося входити з ними у контакт. У 1633 році (10-ий рік Кан'ей) центральна влада заборонила усім японським суднам, окрім тих, які мали державну ліцензію, плавати за кордон, а 1635 року (12 рік Кан'ей) наклала вето на виїзд з Японії та заборонила повернення додому тих японців, які перебували за її межами. Сьоґунат монополізував зовнішню торгівлю, встановивши порт Наґасакі місцем для торгівлі з Китаєм, Кореєю і Голландією. Як виняток, уряд дозволив лише периферійним ханам провінції Сацуми і півночі Хоккайдо торгувати з королівством Рюкю і айнами.

Таким чином, на середину 17 століття уряд Японії заклав основи своєї зовнішньої політики «закриття країни» сакоку (鎖国, «закрита країна») і дотримувався цього курсу аж до середини 19 століття. Ця політика сприяла ліквідації християнства у країні, збагаченню і посиленню сьоґунату, та формуванню самобутньої японської культури, яка була позбавлена впливу зовнішніх факторів на її розвиток.

1615