Я ТУПОЙ НЕИГАНЕ ПАНИМАЮ Эпиграф урока: «Не зная истории, трудно знать настоящее время, предположить будущее» Абу Насыр Аль-Фараби. Заняв ханский трон, Тауке осо¬бое внимание уделял внутреннему положению ханства, экономи¬ческому и политическому укреплению государства. Для этого при активном участии наиболее влиятельных биев трех жузов: Толе би (Старший жуз), Казыбек би (Средний жуз) и Айтеке би (Млад¬ший жуз) был разработан свод законов «Жеты-Жаргы», что бук¬вально означает «Семь установлений». Завершите кластер «Великие бии и Жеты-Жаргы», отправьте учителю «Жеты-Жаргы» - «Мы знаем имена трех великих сынов народа, трех славных мудрецов: Толе би, Казыбек би и Айтеке би. Они стали для казахов непреходящим символом единства». Н. Назарбаев. диаграмма Венна. «Обычное право». хан

План до приведеного тексту:

1) Причини та передумови зміни поглядів марксистів та початок еволюції соціал-демократичної ідеології.

2) Поділ марксистів на течії: ліві, праві та центристи. Спільне та відмінне.

3) Основні представники лівих, правих та центристів.

4)  Практичне втілення нових теоретичних ідей у життя на прикладі більшовиків у Радянській Росії.  

У чому полягала еволюція тогочасної соціал-демократії?

Еволюція ідей соціал-демократичних поглядів та ідеології полягала у розгалуженні єдиного табору однодумців на три окремі течії. Попри те, що вони мали чимало відмінного (у сприйнятті реалій, ситуацій, шляхів та методів досягнення своїх ідеалів), зрештою, вони всі хотіли єдиного – справедливого життя для будь-якого суспільства. Окрім цього, еволюцію ми вбачаємо у більш деталізованому вивченні ідей марксизму, тодішніх реалій (для адаптації) та розробки (нехай й різних) планів досягнення мети. Це є великим внеском в історію політичної думки. І, на сам кінець, еволюція соціал-демократичної ідеології також видна із прагнення перенести теоретичні ідеї та погляди вже в конкретну емпіричну (практичну) площину країн (із урахуванням тодішнього соціального, політичного, економічного та культурного розвитку).  

Конфу́ций (кит. 孔子, пиньинь Kǒngzǐ, палл. Кун-цзы, Чжэнчжан: [*kʰloːŋʔ ʔslɯʔ]; реже кит. 孔夫子, пиньинь Kǒngfūzǐ, палл. Кун Фу-цзы, Чжэнчжан: [*kʰloːŋʔ pa ʔslɯʔ]; латинизировано как Confucius[1]; собственные имена 孔丘 Кун Цю и 孔仲尼 Кун Чжунни [2], ок. 551 до н. э., близ Цюйфу — 479 до н. э., Цюйфу[3]) — древний мыслитель и философ Китая. Его учение оказало глубокое влияние на жизнь Китая и Восточной Азии, став основой философской системы, известной как конфуцианство. Конфуций основал первый университет и систематизировал летописи, составленные в разных княжествах. Учение Конфуция о правилах поведения князей, чиновников, воинов и крестьян распространялось в Китае так же широко, как учение Будды в Индии. Настоящее имя — Кун Цю (孔丘 Kǒng Qiū), но в литературе часто именуется Кун-цзы, Кун Фу-Цзы («учитель Кун»[4][1]) или просто Цзы — «Учитель». Уже в возрасте немногим более 20 лет он прославился как первый профессиональный педагог Поднебесной.