Дуже треба, до ть: чому адресати формулювання "Слово і дєло государєво!" відчували себе приреченими​

Причини:

У XVI ст. Німеччину, Англію, Францію, Нідерланди, скандинавські країни та країни центральної Європи охопив широкий суспільний рух проти католицької церкви — Реформація (від лат. reformatio — перетворення, виправлення). Представники цього руху заперечували верховну владу папи римського, чернецтво, більшу частину таїнств, догмат католицької церкви про можливість ння» віруючих «добрими ділами» (тобто, пожертвуваннями і молитвами), культ святих, ікони, обов´язкову безшлюбність духівництва, більшу частину католицької символіки тощо. На противагу цьому, висувалася вимога до національних церков, не підпорядкованих римській курії, проводити богослужіння рідною мовою. Джерелом віровчення послідовники реформаційного руху вважали саме лише Святе Письмо (Біблію) і відкидали Священний Переказ (рішення церковних соборів, вердикти римських пап).

Ідея реформації церкви «носилася у повітрі» в добу Гуманізму й Відродження так само, як ідеї відродження мистецтва й науки. Виразником цієї ідеї став чернець августинського ордену, син рудокопа Мартін Лютер. У 1517 року. Лютер представив до загального розгляду 95 тез проти папської влади. Він спалив папську буллу, що відлучала його від церкви. Ним був написаний для церкви новий катехізис.

Лютерівське вчення поширилося у Швеції, Данії, Франконії, Гессенських і Бранденбурзьких землях. Розпочалася війна протестантів з німецьким імператором Карлом V. Ця війна тривала з перервами до 1536 pоку, коли імператор змушений був укласти мирний договір у Нюрнберзі. З цього часу протестанти отримали громадянські права нарівні з католиками. Повстання Лютера стало сигналом до появи інших супротивників папської влади. Найзначнішими з них були Ульріх Цвінглі, Жан Кальвін та Філіп Меланхтон.

Релігійним наслідком Реформації у тих країнах, де вона перемогла, було утворення нових протестантських церков (в Англії, Шотландії, Нідерландах, Швейцарії, частині Німеччини, скандинавських країнах). Отже, діяльність Лютера спричинила до розколу в єдності західнохристиянського світу.

Протягом усього Середньовіччя церква відігравала визначальну роль у житті суспільства, ідеально вписуючись в панівний на Заході феодальний лад. Церковна ієрархія була повним віддзеркаленням світської ієрархії, подібно до того, як у світському феодальному суспільстві вибудовувались різні категорії сеньйорів і васалів — від короля (верховного сеньйора) до лицаря, так і члени кліру сходили вниз за феодальними ступенями від Папи (верховного первосвященика) до парафіяльного кюре. Як великий феодал, церква в різних державах Європи володіла до 1/3 обсягу всієї оброблюваної землі, на якій використовувала працю кріпаків, застосовуючи ті ж методи й прийоми, що й світські феодали[1]. Узурпувавши таким чином готові форми феодального суспільства, отримуючи від них незліченні плоди, як організація, церква одночасно формувала ідеологію феодального суспільства, маючи завданням обґрунтування закономірності, справедливості та богоугодності цього суспільства. Монархи Європи, у свою чергу, йшли на будь-які витрати, щоб отримати від кліриків вищу санкцію на своє панування.

Крім економічного і національного гніту передумовою Реформації послужили гуманізм і змінене інтелектуальне середовище Європи. Критичний дух епохи Відродження дозволив по-новому поглянути на всі явища культури, в тому числі й на релігію. Акцент Відродження на індивідуальність і особисту відповідальність допоміг критично переглянути церковну структуру, а мода на давні рукописи та першоджерела звернула увагу людей на суперечності між першохристиянством і сучасною церквою. Люди з пробудженим розумом і мирським світоглядом ставали критично налаштованими до тодішнього релігійного життя в особі католицької церкви.

були такі основні напрями:

-Лютеранство;

-Кальвінізм;

-Англіканство;

-Унітаризм;

-анабаптизм.

Розробки уроків

Підручники

Відео

Атласи

Реферати

Книги

PauseUnmute

Fullscreen

VDO.AI

Всесвітня історія: підручник для 8 класу "Д'ячков 2016" - Нова програма

§ 9. Гуманістичні ідеї у творчості Еразма Роттердамського. Практичне заняття

Яким було європейське суспільство й католицька церква в часи Відродження, напередодні Реформації? Про це переконливо розповідає сучасник й очевидець, видатний мислитель Еразм Роттердамський. Об’єднавшись у групи, ми познайомимося з європейським суспільством того часу з погляду... «Глупоти».

«Князь гуманістів».

«Князь гуманістів» — саме так називали відомого богослова й філолога Дезидерія Еразма, прозваного за місцем народження Роттердамським (1466—1536) (рис. 1). Непростий життєвий шлях Еразма дозволив йому пізнати життя європейських країн і католицької церкви з усіх боків. Він рано залишився сиротою та кілька років провів в августинському монастирі, став священиком. Еразм вивчав богослов’я в Парижі, служив секретарем у єпископа французького міста Камбре. Він багато подорожував, жив і працював у Нідерландах, Італії, Німеччині, Швейцарії, читав лекції в Оксфордському університеті. В Англії познайомився й потоваришував із гуманістом Томасом Мором.

Еразм Роттердамський був знавцем давньогрецької й латинської мов. Проте в історію Європи він увійшов саме як найбільший гуманіст епохи Ренесансу. Еразм не сприймав ідеї Реформації й був затятим супротивником Лютера. При цьому він різко критикував католицьку церкву, вважаючи, що Всесвітню церкву й папську владу можна виправити. Для цього необхідно повернутися до джерел християнського віровчення.

Объяснение:

Розробки уроків

Підручники

Відео

Атласи

Реферати

Книги

PauseUnmute

Fullscreen

VDO.AI

Всесвітня історія: підручник для 8 класу "Д'ячков 2016" - Нова програма

§ 9. Гуманістичні ідеї у творчості Еразма Роттердамського. Практичне заняття

Яким було європейське суспільство й католицька церква в часи Відродження, напередодні Реформації? Про це переконливо розповідає сучасник й очевидець, видатний мислитель Еразм Роттердамський. Об’єднавшись у групи, ми познайомимося з європейським суспільством того часу з погляду... «Глупоти».

«Князь гуманістів».

«Князь гуманістів» — саме так називали відомого богослова й філолога Дезидерія Еразма, прозваного за місцем народження Роттердамським (1466—1536) (рис. 1). Непростий життєвий шлях Еразма дозволив йому пізнати життя європейських країн і католицької церкви з усіх боків. Він рано залишився сиротою та кілька років провів в августинському монастирі, став священиком. Еразм вивчав богослов’я в Парижі, служив секретарем у єпископа французького міста Камбре. Він багато подорожував, жив і працював у Нідерландах, Італії, Німеччині, Швейцарії, читав лекції в Оксфордському університеті. В Англії познайомився й потоваришував із гуманістом Томасом Мором.

Еразм Роттердамський був знавцем давньогрецької й латинської мов. Проте в історію Європи він увійшов саме як найбільший гуманіст епохи Ренесансу. Еразм не сприймав ідеї Реформації й був затятим супротивником Лютера. При цьому він різко критикував католицьку церкву, вважаючи, що Всесвітню церкву й папську владу можна виправити. Для цього необхідно повернутися до джерел християнського віровчення.

Еразм Роттердамський — видатний гуманіст Північного Відродження, борець за чистоту католицької церкви.

«Похвала Глупоті».

Еразм Роттердамський створив багато праць із богослов’я, філології, педагогіки. Однак найпопулярнішим став твір, написаний «у дорозі».

У 1509 р., подорожуючи з Італії в Англію,

Еразм написав сатиричний памфлет «Похвальне слово Глупоті» («Похвала Глупоті») і присвятив його своєму другу Т. Мору (рис. 2). У невеликому жартівному творі Еразм в’їдливо висміяв людські вади. Ще до початку Реформації він виступив із критикою сучасного європейського суспільства, феодальних станів і католицької церкви. «Похвала Глупоті» увійшла в історію світової літератури, гуманізму й Відродження. Тільки за життя автора її перевидавали десятки разів. Нині цей твір перекладений всіма європейськими мовами.