Советское общество второй половине 80-х годов до начала 90-х.Августовский путч.период перестройки, который стал переломным для СССР.смена власти и госуд- го строя. Распад СССР и образование Российской Федерации: Кризис экономики в начале 80 х , пытались наладить по средствам реформ.Но март 1985 началом перестроек. Период перестройки можно обусловить 3 этапа : 1- март 1985 по январь 1987: 2- 1987г по 1988 г: 3- 1989 г по 1991 г , можно это все включить , но кратко и внятно очень нужно.

В египте ре м если никамибыли рабы у которых была не самая хорошая жизнь ! Они работали с самого раннего утра и до вечера немылись и иза маленькой ошибки строго наказывались ! Если была война то они становились в первые ряды и умирали первыми а оружие они добывали сами ! Рабы имели семи и детей но их могли легко убить и разделить друг от друга ! А в обычном мире ремеслиники также были рабами с темиже  привелегиями ! Но а те кто был свободен давили налогами и иногда даже обкрадывали но вот для самого первого человека ремеслинека жизнь была очень хороша ! Его некто не заставлял платить налог и он мог продать свой товар !

Плебе́ї (лат. Plebs — простолюдин) — незнатне, вільне населення Стародавнього Риму, яке не входило в родові общини і не мало права на землю, а також політичних прав на відміну від патриціїв.

Спочатку тільки патриції становили «Римський народ». Плебеї не могли брати шлюб з патриціями, проте законом Канулея у 445 р. до н. е. цю заборону знято. Плебеїв не обирали на громадські посади, вони не отримували своєї частки землі під час поділу захоплених територій, їх не включали в триби, тобто вони не могли входити до складу давніх родів і вважатися «римським народом». Також у них не було жодної освіти.

Безземельні плебеї займалися в основному ремеслом і дрібною торгівлею. Деякі з них були дуже багатими людьми. Але і бідні, і багаті плебеї перед патриціями були однаково безправні. Тому спочатку не маючи жодних прав, плебеї згодом добилися права обирати плебейських трибунів, які мали право накладати вето на рішення патриціанських магістратів. Спочатку їх рішення були законом лише серед плебеїв, але протягом довгої боротьби права патриціїв і плебеїв були зрівняні.

У 494 році до н. е. плебеї почали вперше боротьбу за їхні права, що привело до першого виходу плебеїв з Рима (Secessio plebis). У 449 році плебеї другий раз покидають Рим і під цим тиском плебеїв комісією з 10 осіб (decemviri legibus scribundis) були укладені закони та записані на 12 мідних дошках і виставлені на огляд на центральній площі Риму. Варто зауважити, що в них був прописаний закон, що забороняє шлюби між плебеями і патриціями, але він проіснував менше року, і близько 445 року до н. е. завдяки зусиллям народного трибуна Гая Канулея був скасований (Lex Canuleia).

На початку III століття до н. е. багаті патриціанська і плебейська верхівки злилися в один стан — нобілітет і в 287 році до н. е. був прийнятий закон — Lex Hortensia, про те, що рішення плебейських зборів (плебісцитів) є обов'язковими для всіх громадян незалежно від походження. З цього часу патриції і плебеї перестали бути різними класами-станами. Заможні громадяни утворили стан вершників, а бідні становили плебс — вільні ремісники, селяни і дрібні торговці. Пізніше у середньовічній Європі так зазвичай називали міську голоту.