Задание 1. Опираясь на материал видеоконсультации к уроку и иные авторитетные источники, составьте от первого лица рассказ о жизни крестьянина/священника/боярина/царя/купца XV-XVII века на выбор. Рассказ должен освещать жизнь представителей как привилегированного, так и непривилегированного сословий. Рассказ должен быть подробным и содержать не менее 3-х терминов исторической эпохи, 2-х исторических фактов, 7-ми предложений, 3-х иллюстраций. Использование слайдов из видеоконсультации к уроку оценивается в

1) Адміністративно-територіальний поділ — це поділ території держави на певні частини з метою організації управління на місцях. Управління здійснюється органами державної влади, які створюються в адміністративно-територіальних одиницях усіх рівнів — селах і селищах, районах, містах, областях.Адміністративно-територіальний поділ формується на загальноукраїнському рівні з урахуванням економічних, соціальних, історичних та національних особливостей розвитку конкретних територій, специфіки розселення.Адміністративно-територіальний поділ України почав формуватися давно. За часів Київської Русі існували Київське, Чернігівське, Галицько-Волинське та інші князівства. У процесі історичного розвитку виникали нові адміністративно-територіальні одиниці (землі, краї, округи, полки тощо).

2)Соціальними явищами можуть виступати предмети, люди, їх відносини, дії, думки й почуття (іншими словами — матеріальні й духовні продукти людської діяльності), соціальні інститути, установи, організації, потреби, інтереси, окремі сторони процесів тощо. Багато соціальних явищ носять латентний характер і виражають не тільки очевидні характеристики соціальної дійсності, але й більш глибинні її процеси, зв'язок яких з даним соціальним явищем безпосередньо не ігається. Виявлення цього зв'язку здійснюється в соціальній практиці, в тому числі й за до соціологічних досліджень, коли використовуються певні прийоми, процедури та методи отримання інформації про соціальне явище.

Розрізняють два основних різновиди соціальних явищ:

явища, які виражають другорядні, випадкові зв'язки і відносини;

явища, котрі свідчать про сутнісні характеристики соціальних об'єктів.

3)Більшовицька влада тією чи іншою мірою вимушена була пристосовуватися до змін у суспільстві, інколи йдучи на кроки, мету яких важко було швидко й однозначно оцінити.

Один із таких кроків Москви - політика "коренізації", проголошена XII з'їздом РКП у квітні 1923 р. Перед місцевим апаратом ставилися вимоги поповнення своїх лав за рахунок національних кадрів, користування рідною мовою в державних установах і закладах, сприяння розвиткові національної культури. Український різновид цієї політики дістав назву українізації.

Здійснення цього курсу в національних республіках, у тому числі в Україні, відповідало насамперед стратегічним інтересам центральної влади, яка прагнула зміцнити свої позиції в національних республіках. До того ж уся світова громадськість мала зрозуміти, що саме більшовицька, а не якась інша влада, виявляє турботу про розквіт національних республік. Хоч би як там було, але українська національна культура отримала хоч і тимчасову, але унікальну за весь період радянського правління можливість для більш-менш нормального розвитку і значною мірою скористалася нею.

4)1650 р., серпень

Перший молдавський похід.

1651 р., червень

Битва під Берестечком.

1651 р., вересень

Укладення Білоцерківського перемир'я.

1652 р., травень

Битва під Батогом.

1652 р., серпень

Одруження Т.Хмельницького з дочкою молдавського господаря Василя Лупула. Укладення молдавсько-українського союзу.

1653 р., квітень-травень

Похід козацьких полків під проводом Т. Хмельницького в Молдавію.

1653 р., серпень

Похід козацьких загонів Т. Хмельницького в Молдавію. Поразка його під Сучавою.

1653 р., вересень-грудень

Облога Жванця на Поділлі.

В Древней Греции в 4-м в. до н. э. существовала удивительная школа, где собирались лучшие умы, для того чтобы обсудить важные проблемы: как устроена природа? Каким должен быть человек? Как надо управлять государством? Что есть прекрасное? — и другие вопросы.

Эту школу создал знаменитый греческий философ Платон. Ее назвали Академией, потому что Платон любил беседовать со своими учениками в саду возле статуи легендарного героя Академа. В 366 г. дон. э. в Академии появился новый ученик. Он был родом из Стагира, и звали его Аристотель. Тогда ему было 18 лет. Целых 20 лет трудился Аристотель в Академии. Он стал великим ученым и посвятил свою жизнь тому, чтобы собрать и осмыслить все, что было известно тогда ученым. На многие века его имя стало непререкаемым авторитетом в науке. Его интересовали законы, управляющие движением тел, — и появилась знаменитая "Физика" (в 8 книгах). Он размышлял над различными явлениями природы, о чем говорится в "Метеорологике" (в 4 книгах). Он изучал поведение животных, строение их тел — и написал 5 книг под названием "О возникновении животных", 4 книги "О частях животных", 10 книг "Описания животных". Он пытался осмыслить наиболее общие вопросы бытия — и появился философский труд "Метафизика" (в 14 книгах). И это далеко не всё!

Аристотеля интересовали логика, этика, поэтика, политика. Он оставил потомкам книги также и по этим вопросам. Рассказывать об Аристотеле как ученом очень непросто — слишком большой промежуток времени отделяет его от нас. Конечно, для своего времени он был крупнейшим ученым. Однако мы хорошо понимаем, что многое в его взглядах оказалось неверным, многое было слишком наивным. Так, Аристотель считал, что Земля является центром мира. Он полагал, что основные свойства материи — это "теплое, холодное, сухое, влажное". Разным сочетаниям таких свойств отвечают основные "элементы": земля (холодное и сухое), вода (холодное и влажное), воздух (теплое и влажное), огонь (теплое и сухое). Движения тел по вертикали вверх или вниз Аристотель называл естественными и не считал нужным искать причины, вызывающие эти движения. А вот, например, движение стрелы, выпущенной из лука, он рассматривал как "насильственное" и полагал, что стрелу все время подталкивает воздух, который устремляется в образующееся за ней пустое пространство.

]Современному школьнику все это может показаться просто смешным. Однако не будем смеяться. Двадцать четыре века назад люди знали о природе очень мало (по сравнению с нами); в те времена подобные предположения вовсе не казались смешными — это была попытка человеческого ума понять и осмыслить дотоле неизвестное. Величие Аристотеля — в неутомимом и страстном стремлении систематизировать науки, познать окружающий мир, исследовать законы, управляющие этим миром.