Окаком явлении жизни идет речь в выражении не место красит человека

человек сам вершит свою судьбу

Более пятисот лет с тех пор, как ученые впервые попытались расшифровать язык древних обитателей Италии — этрусков. Но до сих пор никому не удалось найти ключ к таинственному языку. Вот почему произведения этрусского искусства являются не только шедеврами мировой живописи и ваяния, но и ценнейшими историческими документами.

«Для археологов искусство этрусков имеет особый интерес, — пишет специалист по археологии этрусков Раймон Блок. — Понятно, что представления об этом народе, язык которого остается почти неразгаданным, могут быть основаны на детальном изучении изобразительных искусств. Так, например, статуи и фрески говорят о привилегированном положении этрусской женщины и той роли, которую она играла в семейной и общественной жизни. В Греции женщина жила в женской части дома как затворница. В Риме она вела жизнь скромной домохозяйки. В Этрурии, как показывает искусство, украсившее гробницы, женщина была равноправна и в общественной жизни, и на пирах, и на празднествах, и в играх».

Данило Романович (бл. 1201–1264 рр.) – волинський та галицький князь, король – із 1253 р. Син засновника Галицько-Волинської держави князя Романа Мстиславича. Проливаючи світло на вдачу та риси характеру князя, літописець розповідає про нього так: «Сей же король Данило був князем добрим, хоробрим, мудрим, який спорудив городи многі, і церкви поставив, і оздобив їх різноманітними прикрасами, та братолюбством він світився був із братом своїм Васильком...». Братні стосунки Данила з Васильком, яких і на Русі, і за кордоном вважали співправителями, не могли не дивувати за середньовічних часів, коли брат йшов війною на брата, аби захопити його землі й посісти його стіл.

З ініціативи Данила було закладено низку нових міст, у тому числі Львів, названий так на честь старшого сина князя Лева, розбудована нова столиця – Холм. Данило всіляко дбав про будівництво фортець та оборонних споруд по всій території держави, закладав замки, церкви та монастирі, сприяв розвиткові культури. Літописець пишається також бойовими подвигами князя, порівнює його досягнення із діяннями Святослава Ігоревича та Володимира Великого. Високо цінує галицький книжник полководницький хист Данила, переказує промови князя, звернені до війська, в яких він закликав воїнів дбати про свою гідність і честь батьківщини. Данило докладав чимало зусиль, аби згуртувати руські землі для відсічі іноземним поневолювачам, демонструючи сусідам можливість успішної боротьби з монголами.

Безсумнівною заслугою Данила є його невтомна діяльність, спрямована на посилення єдності Галицько-Волинської держави, піднесення її міжнародного авторитету.