§ 28 Составить таблицу "Архитектура в Средние века" § 29 Составить таблицу "Первые гуманисты в литературе и искусстве" Всеобщая история (средних веков), Е. В. Агибалова, Г. М. Донской (6 класс) | Издательство

Відповідь:

вот

Пояснення:

1199 р. (або 1201 р.) – народився Данило Романович;

1205 р. – Роман Мстиславич був убитий поляками, і малолітнього Данила Романовича проголосили галицько-волинським князем;

1206 р. – Данило разом з матір’ю і братом Васильком втекли з Галича у Володимир-Волинський, потім – в Польщу, а з неї – в Угорщину;

1210 р. – молодий князь разом з угорцями захоплює Перемишль і Звенигород, а незабаром відновлює свої права на все князівство. Однак ужитися з боярами не зміг;

1211 р. – Данило знову біжить до Угорщини;

1212 р. – він повернувся в Галицьку Русь і влаштувався в Кам’янці, де деякий час княжив спільно з братом Васильком і матір’ю;

1213 р. – Данило за до тепер уже польського війська захопив і Володимир-Волинський, де його підтримали всі бояри його батька;

1217 р. – князь Волинський захопив Берестій, Угровськ, Верещин, Столпьє, Комов і “всю Україну”,

1219 р. – Данило став самостійним князем, і його королева-мати Анна пішла у монастир. У тому ж році молодий князь поріднився з галицьким володарем Мстиславом Удатним, одружившись на його дочці Анні;

1220 р. – польський король Лешко Білий, посварившись з Мстиславом, вигнав його з Галича і посадив там угорського королевича;

1221 р. – князь Волинський Данило разом з тестем повернули останньому Галицький престол;

1223 р – Данило Романович з військом бере участь в битві на р. Калка;

1227 р – Пересопницький князь Мстислав Німий робить Данила опікуном свого сина Івана, передаючи владу над його землями;

1227-1229 рр. – Данило бере активну участь в князівських міжусобицях. Свариться і мириться зі своїм тестем Мстиславом Удатним;

1229 р. – бере участь в черговому розбраті у Польському королівстві. Захоплює м. Каліш;

1230-1232 рр. – Данило і Василько воюють проти угорців, відвойовуючи у них Галич;

1233 р – Данило за підтримки місцевих бояр все-таки зайняв батьківський трон в Галицькому князівстві;

1234 р. – Данило необачно втрутився в боротьбу інших українських князів, в результаті чого чернігівський князь Михайло Всеволодович зайняв Галич;

1237 р. – син Романа Мстиславовича знову повернувся в головне місто Галичини, і ворота знову відкрили йому місцеві бояри;

1238 р. – князю Данилу нарешті вдалося возз’єднати Галицьку і Волинську землі під своєю владою. Володимир-Волинський він віддав брату Васильку, а місцем своєї резиденції зробив Галич;

1239 р. – зумів приєднати до своїх володінь Київ;

1240-1241 рр. – монголо-татари спустошують землі Галицько-Волинського князівства;

1241-1245 рр. – Ростислав Михайлович Чернігівський кілька разів зазіхає на галицькі землі;

1245 р. – Данило Романович і Василько остаточно розбили Ростислава в Ярославській битві на р. Сан;

1249-1250 рр. – Данило зробив довгу подорож до столиці Золотої Орди, де отримав від хана Батия ярлик на правління;

1254 р. – під впливом своїх західних союзників Данило Галицький все ж погодився прийняти королівський вінець і був коронований в Дрогочині. Папа оголосив хрестовий похід проти татар, але на його звернення ніхто не відгукнувся. Данило Романович, зберігши титул короля, припинив зносини з Ватиканом і почав готуватися до опору власними силами;

1256-1257 рр. – Данило, скориставшись чварами серед монгольської знаті, почав повстання проти ординського ярма. Він завдав кілька поразок хану Куремси, відігнав його війська від Луцька. Однак слідом з’явився хан Берендей і повністю придушив повстання Данила. Сам князь змушений був сховатися в Польщі;

1262 р. – литовські війська князя Міндовга напали на Галицьке князівство. У бою з ними загинув син Данила Роман;

1263 р. – Данило Романович зумів помститися литовцям, розбивши союзне їм плем’я ятвягів;

1264 р. – князь Данило Галицький помер.

В этот день ровно 239 лет назад в России начался самый масштабный в истории антигосударственный бунт – пугачёвское восстание. 17 сентября 1773 года Емельян Пугачев, выдававший себя за императора Петра III, опубликовал манифест, призывавший казаков присягнуть «настоящему императору», дарующему всем своим подданным всевозможные привилегии и свободы.

Объяснение:

О пугачёвском бунте (Крестьянской войне под предводительством Пугачёва 1773-1775 гг.) написаны сотни исторических монографий, десятки литературных произведений, сняты документальные и художественные кинофильмы, но однозначной трактовки этих трагических событий нет до сих пор. В советской историографии было принято говорить о «безжалостном царизме», «эксплуатации человека человеком», «порочной практике крепостничества» и пройденном «пределе терпения народных масс». Что ж, причины пугачёвского бунта, как и любого другого, проще всего объяснить с точки зрения идеологии классовой борьбы – всё и понятно: сытый голодного не разумеет, отсюда и неприятности. Нельзя не согласиться, что этот подход грешит чрезмерным упрощением и уходом от множества во Безусловно, социальные причины имеются у любого революционного события, но возможно ли оно без информационной, идеологической, а главное, финансовой подпитки извне? Наверное, нет. Русский бунт на то и бессмысленный, чтобы быть искусственно и проходить при активном участии иностранных поджигателей. Так было и в Смутное время, и в 1917 году, и в лихолетье пугачёвской войны. Разумеется, искать виновников всех российских бед за рубежом глупо и бессмысленно, но отрицать факт оказания немалой иностранной пугачёвским бунтовщикам также нельзя.

Иностранная оказывалась Пугачёву сразу по нескольким направлениям. Известно, что в штабе Пугачева постоянно присутствовали иностранные, а именно, польские военспецы. Ещё бы, Пугачёв с его нечеловеческой жаждой власти был очередным самозванцем-"Лжедмитрием", неуёмную разрушительную энергию которого можно было использовать для продвижения геополитических интересов Речи Посполитой на Востоке. Истоки контактов Пугачёва с иностранными спецслужбами следует искать еще во времена его заграничных казачьих походов в период Семилетней войны и загадочной истории, связанной со старообрядческими делами Пугачёва. Известно, что все серьезные антигосударственные выступления XVII—XVIII вв. возглавлялись и финансировались старообрядцами. Это и бунт стрельцов, и бунты Разина и Пугачева. Очевидно, европейские агенты взяли это обстоятельство на заметку задолго до начала событий 1773-75 гг.