3. Які зміни відбулися в становищі християнських громад протягом 1-4 ст.?​

филлип 4 получил престол по наследству своего отца годы правления 1285-1314 у него были разногласия с папой его царствование сыграло немаловажную роль в процессе упадка политического могущества феодалов и укрепления монархизма во Франции. Он продолжал дело отца и деда, но условия его эпохи, особенности характера и интриги придворных советников временами приводили к проявлению агрессии и жестокости в политике короля. Несмотря на это, правление Филиппа укрепило влияние Франции в Европе. Многие его действия, от войны с Фландрией до казни тамплиеров, были направлены на пополнение бюджета страны и укрепление армии. Для пополнения своей казны ФилиппIV не гнушался ничем. Он занимал деньги в городе и не возвращал их, выгонял из страны евреев, ломбардских банкиров, конфискуя при этом их деньги, а потом снова брал с них деньги за возвращение в страну; по его приказу портили монету (Уменьшали в ней количество золота), что разрушало торговлю, но обогащало короля; в королевских имениях крестьян заставляли выкупать свою свободу. Филипп IV в поисках источников пополнения казны не мог обойти своей "вниманием" и католическую церковь. Он потребовал от духовенства уплаты королю постоянного налога. Против короля выступил римский папа Бонифаций VIII, который категорически запретил духовенству платить налоги. Однако времена изменились. В ответ на вмешательство папы ФилиппIV собрал В 1302 г. представителей трех сословий королевства - духовенства, дворян и мещан на Генеральные штаты и предложил им рассмотреть его спор с папой. Такое собрание было созвано впервые в истории страны. во времена ФилиппаIV, в начале XIV века, длился процесс объединение Франции. Результате объединения государства во Франциив начале XIV в. установилась сословная монархия - централизованная государство, в котором король правил, опираясь на собрание представителей сословий. Одновременно Франциясталаодной из первых национальных государств.

Взагалі цей період можна розділити на 2 етапи: 1) XVI - I пол. XVII ст., коли більшість українських земель знаходилась під владою Польщі і 2) II пол. XVII - XVIII ст., коли Більшість українських земель знаходилась в складі Російської держави.

Архітектура і образотворче мистецтво України XVI - XVIII ст. розвивались на самобутній давньоруській основі. Для цього періоду характерним є поступове проникнення в будівництво і живопис національних, народних рис, з одного боку, і зменшення церковних впливів та збільшення світських елементів, заповнення релігійних сюжетів образами, взятими з реального життя, ширше зображення природи, почуттів і переживань людини, більш гуманістичний зміст і  реалістичні форми художніх витворів - з другого.

З активізацією суспільного життя в архітектурі намічається небувале піднесення. Хоч для будівництва  через історичні умови цей період був надзвичайно  несприятливим, проте на Україні будувалося багато і повсюдно. Будівельна програма включала в себе відновлення зруйнованих і будівництво нових міст,, зведення оборонних споруд, арсеналів, храмів, житла. Саме перевага світського будівництва є визначальною рисою тогочасної архітектури.

У нових історичних умовах зодчество набувало нового змісту, оновлюючи свою конструктивну систему та пластично-декоративні засоби. Це була ренесансна архітектура, що стала закономірним етапом у поступальному розвитку національних будівельних традицій. Її характерними ознаками були: чітка симетричність, ордерність, горизонтальність членування на поверхи, багатство декоративного оздоблення фасадів.

В українській архітектурі XVI - I пол. XVII ст. важливе місце займало оборонне будівництво. Часто використовувалася традиційна фортифікаційна система з земляними валами,  глибокими ровами та дерев'яними стінами, якщо іншого матеріалу не було. Але водночас будуються фортеці, над спорудженням яких на за польської корони працюють іноземні спеціалісти. Гійом Левассер де Боплан у 1635 р. проектував замок в Кременчуці та фортецю Кодак на Дніпрі.

В цей же час в різних місцевостях України будувались замки й укріплення. Кам'яні замки здебільшого споруджувались на Правобережжі, насамперед на Поділлі і Волині, а також у Східній Галичині, на Північній Буковині і Закарпатті. Як фортеці часто будувались й культові споруди - церкви і монастирі.

Архітектори України вміло поєднували в будівництві  український національний стиль з кращими надбаннями європейського ренесансу. Так було збудовано такі прекрасні споруди, як будинок активного діяча Львівського братства купця Костянтина Корнякта (1580).  Вежа Корнякта (1588), каплиця Трьох святителів (1578) і Успенська церква (1598-1630) вкупі створюють унікальний ансамбль на Руській вулиці у Львові.