"Ходить под ярмом" значение крылатого выражения

ответ: ПОДЪЯРЕМНЫЙ скот, что ходит под ярмом, тяглый, возовой, подъемный, ·собств. упряжные волы; иногда и лошади.
Объяснение:

• біля монастирів, резиденцій архієпископів: кельн, трір

• поблизу річкових переправ, мостів: оксфорд, кембридж, франкфурт

• біля морських портів: марсель, генуя

попри бурхливий розвиток міст навіть наприкінці середньовічної історії західної європи, городяни становили не більше, ніж 15 % усього населення.

необхідність ховатися за фортечними мурами змушувала городян заощаджувати кожний метр землі, тому вулиці були вузькими. іноді їхню ширину визначав вершник зі списом, якого тримав упоперек перед собою. якщо спис зачіпляв фасад якогось будинку, його господар мав сплатити в міську казну великий штраф або взагалі знести будівлю. земля у місті була дуже дорогою, тож для збільшення площі будинку городяни зводили верхні поверхи, які виступали над нижніми.

будинки не мали нумерації, її замінювали розпізнавальні знаки: символи професій, скульптурні портрети господарів і навіть барельєфи на релігійні сюжети.

до речі, перший загальноміський водопровід з’явився в європі, у парижі, лише наприкінці xii ст. а бруківка на вулицях європейських міст ще й пізніше була рідкістю.

зі зміцненням міст їх мешканці перетворилися на окремий стан.

повноправних городян називали в німеччині бюргерами (від німецького «бург» — фортеця), у франції — буржуа. вони мали в місті своє помешкання, формували міське іння, вели судочинство. серед бюргерів виділилася міська верхівка — великі землевласники, заможні купці та майстри. разом із сеньйорами вони становили патриціат.

найбідніші верстви населення: слуги, підмайстри, жебраки тощо — дістали назву плебс8.

використовуючи сучасні зображення, назвіть основні ознаки, за якими можна впізнати середньовічне місто.

таллінн (естонія) брюссель (бельгія)

львів (україна)

8   не плутайте їх із патриціями та плебеями в давньому римі.

2. боротьба міст за самоврядуванняя тебе )

город выполнял функции административного, военного и ремесленно-торгового центра. последняя особенно выразительно проявилась в 16в. именно это столетие дало расцвет ремесленно-цеховому производству. цеховые объединения ремесленников одной или нескольких близких профессий в городах создавались, в первую очередь, с целью защиты ремесленного производства от домогательств землевладельцев. не менее важной причиной было также стремление монополизировать производство и сбыт товаров, ликвидировать возможную конкуренцию со стороны других ремесленников в условиях узкого внутреннего рынка. в городах беларуси работали цехи по обработке металлов, шкур, изготовлению одежды. утвари, ювелирных изделий и т. д. цеховая деятельность определялась уставами. в них регламентировалось производство и сбыт продукции, качество сырья и готовых изделий, технология, время и условия работы, процесс обучения и многое другое.

во второй половине 15-16вв. город становится настоящим торговым центром. во всех городских поселениях в это время имелся рынок, где один-два раза в неделю шла торговля. в значительных центрах рынку отводились большие площади. так, могилевский базар располагался на двух гектарах и вмещал в своих пределах более 400 лавок.

внешнеторговой деятельностью занимались верхи городского купечества, которые именовались «гостями». купцы могилева, витебска, полоцка и др. городов торговали в новгороде, ржеве, брянске, а также были постоянными торговцами на украинских рынках.