Видновить пропущену ланку в логично у ланчюжку..., ..., ..., Парыж, ОксфордА) АахенБ) ЛондонВ) Болоньях​

Відповідь:

Характер міжнародних відносин у XVI ст. У міжнародних відносинах Європи доби раннього Нового часу важливе значення продовжували відігравати династичні принципи, проте новим чинником міждержавних відносин став розкол Європи за релігійною ознакою внаслідок Реформації. Чимало держав ставали учасниками міжнародних конфліктів, підтримуючи своїх одновірців або прагнучи перешкодити поширенню віросповідання, яке вони не підтримували.

Вирішальну роль у міжнародних відносинах Європи цього періоду відігравали іспанські та австрійські Габсбурги, Англія та Франція. Гострі суперечки виникали між Францією та Габсбургами, володіння яких межували з її кордонами. Найбільшим із проявів їхніх суперечностей були Італійські війни (1494—1559 рр.). Гострої форми набуло протистояння між протестантською Англією та католицькою Іспанією.

Незважаючи на численні воєнні сутички, жодна з провідних європейських країн — учасниць конфліктів не мала достатньо сил, щоб завдати поразки противнику. Таку систему міжнародних відносин називали системою європейського балансу.

Наприкінці XVI ст. важливу роль стала відігравати Швеція, яка, підпорядкувавши Норвегію та Фінляндію, намагалася поширити вплив на данські, польські та прибалтійські землі.

Вагомим чинником міжнародних відносин XVI ст. була боротьба з проникненням у Європу Османської імперії. Турецька загроза примушувала європейців спільно виступати проти агресора. З іншого боку, це не виключало укладання тимчасових союзів із турецьким султаном задля власної користі.

Загострення суперечностей між європейськими державами на початку XVII ст. Причини Тридцятилітньої війни. Міжнародне становище у Європі наприкінці XVI ст. було напруженим і складним.

Іспанська та австрійська гілки династії Габсбургів після періоду суперництва вирішили об’єднати зусилля в боротьбі за встановлення свого панування у Європі. Франція прагнула не допустити цього й надавала підтримку протестантам у Німеччині. До того ж Франція бажала утвердити свою владу в Італії та була невдоволена посиленням тут впливу іспанських Габсбургів.

ответ: последует далее.

Объяснение

1. Жидовствующие-сторонники религиозного движения, распространявшегося в землях Великого Новгорода, а затем в Москве в последней трети 15 – начале 17 в. и заключавшего отрицание триединство Бога, непризнание божественной природы Иисуса Христа и т.д.

2. Основные идеи:

1) протест против церковного мздоимства и стяжательства;

2) секулизирование церковных земель;

3) идея о единстве власти(что было удобно Ивану 3).

3. Иван 3 хотел объединения земель под единой властью, чего хотели и жидовствующие. Поэтому при его правлении многие из них жили как бы спокойно. Например, Курицын-яркий представитель жидовтсвующих, находился очень долго при власти.

4. Итог:

В 1502 году борьба Церкви против «жидовствующих» наконец нашла отклик у нового митрополита Симона и Ивана III. Последний после длительного колебания лишает Дмитрия великокняжеского сана и вместе с матерью отправляет в тюрьму. Софья добивается своего — соправителем государя становится Василий. По решению Собора главных еретиков — Ивана Максимова, Михаила Коноплева, Ивана Волка сжигают в Москве, а Некраса Рукавова казнят в Новгороде, предварительно отрезав ему язык.