Прочитайте список слов и напишите слово относящееся к выбранной вами теме а я выбрал тему древняя Греция какое слово относится к этой теме патриции кшатрии Урук илиоты и пурпур Апис

Сорри не могу Мы ещё не проходили

Десять тисяч років тому на планеті значно потеплішало, закінчився льодовиковий період. наставали часи неоліту. людина навчилася виготовляти зручніші та міцніші знаряддя праці. жінки під час збиральництва помічали, що зерна, які впали на м'який ґрунт, паростки. це наштовхнуло людей на думку спробувати вирощувати біля оселі їстівні рослини. задля цього почали попередньо розпушувати ґрунт палицями-копачками. з часом створили мотику. так утворюється перший вид землеробства — мотичне. згодом землеробство поширюється в місцевості з не таким сприятливим кліматом — на північ. там люди мусили розчищати землі від лісів для засівання. для цього дерева підрубували, корчували пеньки, а потім усю деревину підпалювали. попіл, що лишався, мотиками заорювали в ґрунт. земля ставала родючішою. так утворився ще один вид землеробства — підсічно-вогневий. завдяки праці землеробів люди отримували зерно, боби, фрукти, овочі, олію, хліб. почалося тварин, м'ясо яких споживали, коли не вистачало здобичі. виникає є скотарство. воно дало змогу отримати жири, молоко, сир, сметану, вовну. тварин до того ж використовували як тяглову силу, щоб зорати поле, перевезти вантажі, їздити верхи. використання худоби до появи орного землеробства. це була фізично важка праця, не під силу жінкам, тому її виконували чоловіки. щодалі зростала їхня роль у господарюванні. чоловіки приносили з лісу дитинчат тварин, які залишилися без батьків або відбилися від стада. цих дитинчат — поросят, козенят, телят — не споживали одразу, а починали відгодовувати в загонах. більшість тварин живилася рослинною їжею. винятком були собаки, які жили поруч з людьми без примусу, що було взаємовигідно. згодом свійську худобу (, табунами) почали випасати на луках, переганяючи її з місця на місце під наглядом та охороною. так із утворилося відгінне скотарство. це була справа переважно чоловіків, які тепер стали головними постачальниками та виробниками їстівних продуктів. жінкам залишалися обов'язки нагляду за ім господарством. за таких умов керівна роль у людських колективах переходить до чоловіків. на зміну матріархату приходить патріархат. з часом народи, що обрали землеробство як головний вид господарювання, залишаються постійно жити на певній місцевості. вони стають осілими . а ті, хто обрали для себе головним заняттям відгінне скотарство, змушені були постійно шукати для своїх стад нові пасовища. згодом вони стали кочівниками. отже, різні види господарювання зумовили й різні способи життя давніх людей — осілий і кочовий. з виникненням землеробства й скотарства люди вже не збирали в готовому вигляді продукти харчування, а виробляли їх. так занепав привласнювальний засіб ведення господарства, натомість утворилося виробне господарство. це було докорінним перетворенням у розвитку трудової діяльності людей, тому вчені назвали цю подію неолітичною революцією. неолітична революція — так називається перехід людства від збиральництва та мисливства (привласнювальне господарство) до рільництва і скотарства (виробне господарство), який відбувся за часів неоліту.

Ладога - город в Волховском районе Ленинградской области. До 1703 года - село, с 1703 года - город Новая Ладога.  

Возникший почти одновременно с Петербургом по воле одного и того же человека - Петра I, уездный центр сохранился гораздо хуже, чем Северная столица. Время по стенам храмов, накренило колокольни, вбило в землю старые домики.  

Основание этого города свидетельствовало о стремлении славян к свободному выходу в Балтийское море, к свободной торговле, прямому общению людей Запада и Востока. В этом месте нашего Отечества впервые было установлено регулярное сообщение Руси с Северной и Западной Европой. Своим стремительным возвышением Ладога была обязана ключевому положению на евразийских Балтийско-Волжском и Балтийско-Черноморском торговых путях, которые пролегали по крупнейшим рекам Восточно-Европейской равнины, Волге и Днепру, и вели в Арабский халифат и Византию.

В течение многих веков Ладога защищала северные границы Руси и одновременно являлась средоточием тех факторов, которые повлияли на ход европейской истории. На примере города Ладоги можно проследить, как почти двенадцать веков тому назад усилиями многих народов, в первую очередь славян, скандинавов и финнов, создавалась единая Европа без границ и национальной разобщенности. Модель исторического развития Ладоги, "вольного" города, открытого, интегрированного с евробалтийским миром, актуальна и в наши дни.

В первые века своего развития Ладога стала известна в Европе как город международной значимости. Через Ладогу на кораблях везли меха, оружие, невольников, разнообразные украшения, ткани, предметы роскоши, утварь, пряности и благовония. Главным образом через страны Балтики в VIII—X веках получали основную в то время платежную единицу — арабские дирхемы. Ладога в то время была не только транзитным портом. Купцы-ладожане сами наладили торговлю с финскими соседями и более далекими племенами и народами. Вплоть до начала XVIII века Ладога являлась городом-портом, торговым, ремесленным, духовным центром и военной крепостью на северных рубежах страны. Таким образом, историческое значение Ладоги заключалось в том, что ее основание и развитие обеспечило Руси свободный выход к Балтике и ее региону и закрепление за страной приневско-ладожских земель.

Именно в Ладоге впервые на территории Руси начали возводиться приходские крестовокупольные, с четырьмя столбами и тремя апсидами, храмы, распространившиеся затем повсеместно. Из шести воздвигнутых тогда храмов полностью сохранились два: церкви Успения Богородицы и Святого Георгия Победоносца. Храм Святого Георгия по пластической выразительности и изяществу архитектурных форм, по сохранности уникальной фресковой росписи может быть выдвинут в разряд памятников мирового значения. От живописного оформления интерьера храма сохранилось около ста пятидесяти квадратных метров. Многое утрачено, но и то, что уцелело, позволяет представить систему первоначальной росписи, созданной артелью незаурядных греческих и русских мастеров-художников.