Порівняйте становище українських земель у складі Великого князівства Литовського, Польського королівства, Угорщини.

Перший етап (1340-1362 рр.) – проникнення литовців на українські землі. Для боротьби з Тевтонським орденом розрізнені язичницькі литовські племена в середині XIII ст. під керівництвом князя Міндовга об’єдналися у єдину державу – Велике князівство Литовське. За часів правління Міндовга (1230-1263 рр.) головним об’єктом литовської експансії стали західноруські (білоруські) землі. У часи його наступника – Гедиміна (1316-1341 рр.) до складу Литовської держави почалося приєднання (у 30-ті роки ХІV ст.) українських земель: Берестейської, Турово-Пінської, Прип’ятьської та інших. Внаслідок польсько-угорсько-литовської боротьби за галицько-волинські землі Польща отримує Галичину, Литва – Волинь. У 1355-1356 рр. він завоював Чернігово-Сіверщину, а у 1362 р. захопив Київ і всю Київщину. Після того, як влітку 1362 р. військо Ольгерда на р.Сині Води (притока південного Бугу) розгромило татарські війська, – Київщина, Поділля і Переяславщина остаточно відійшли до Литви. Велике князівство Литовське стало найбільшою державою в Європі (столиця – Вільно). Майже 90% населення становили русини, тобто українці та білоруси.

Другий етап (1362-1385 рр.) – утвердження литовського правління. Утвердження литовського правління на українських землях відбувалося практично без опору з боку місцевого населення. майже до кінця ХІV ст. Велике князівство Литовське було своєрідною федерацією земель-князівств, повноцінними, рівноправними суб’єктами якої виступали землі Київщини, Чернігово-Сіверщини, Волині та Поділля. Тут збереглася стара система управління,

Третій етап (1385-1480 рр.) – посилення централізму у Литовській державі і ліквідація залишків автономії українських земель. Подією, яка докорінно змінила становище південно-західних руських земель, стала Кревська унія (1385 р.). Основними чинниками, які зближували інтереси правлячих кіл Литви та Польщі були як внутрішня нестабільність, так і зовнішня небезпека, зокрема загроза Тевтонського ордену, посилення московського князівства тощо. За цих умов Польща запропонувала Литві шляхом династичного шлюбу польської королеви Ядвіги та литовського князя Ягайло об’єднати сили двох держав. 14 серпня 1385 р. у м. Крево між Литвою і Польщею було укладено Кревську унію, за умовами якої литовський князь Ягайло, одружуючись з польською королевою Ядвігою, отримував титул короля Польщі, зобов’язувався перейти до католицької віри і окатоличити литовців та « навіки приєднати всі свої рідні землі, литовські та руські до корони Польської»

Подожди сейчас переведу

Кроманьонец отличался от своих предшественников физиологическими характеристиками. Во-первых, его кости легче костей его предков. Во-вторых, кроманьонский череп во всём похож на череп современных людей: чётко выраженный подбородочный выступ, высокий лоб, мелкие зубы, объём мозговой полости соответствует современному. Наконец, ему свойственны физические особенности, необходимые для формирования сложной речи. Расположение полостей носа и рта, удлинённая глотка (отдел горла, находящийся непосредственно над голосовыми связками) и гибкость языка давали ему возможность оформлять и издавать чёткие звуки, гораздо более разнообразные, чем те, которые были доступны ранним людям. Однако за дар речи современному человеку пришлось заплатить дорогую цену – из всех живых существ только он один может задохнуться, подавившись пищей, так как его удлинившаяся глотка служит и преддверием пищевода.
Прямой походке суждено было стать сначала правилом, а потом необходимостью.

«Louis Lartet» — Музей Тулуз
Кроманьйо́нці — узагальнена назва людей, що жили у пізньому палеоліті і мали сучасний вигляд, вони вважаються предками європейців. Інша назва — неоантропи. Кроманьйонці є першими відомими представниками Homo sapiens у Європі. Перший кістяк кроманьйонця було знайдено в 1868 в печері Кро-Маньйон (Cro-Magnon) в департаменті Дордонь (Dordogne) у Франції. Вважається, що вони прийшли на зміну неандертальцям на Середньому Сході, в Африці, Європі й Азії близько 40 000 років тому і проіснували ~30 000 років. Важко вказати точний час та причину зникнення кроманьйонців. Вони мали сучасні форму кістяка і будову черепа(прямий високий лоб, прямий ніс, надбрівні дуги досить добре виражені, проте на відміну від неандертальця не були суцільними). Відрізнялись від своїх сучасних нащадків тільки дещо більшим об'ємом мозку 1400—1900 см³(приблизно на 4%) і міцнішою будовою тіла.

Займалися полюванням на великих звірів — бізонів, мамонтів, оленів, печерного ведмедя і диких коней. Як зброю використовували списи з кам'яними та кістяними наконечниками, лук і стріли, для риболовлі використовували кістяний гарпун та гачки виготовленні із кісток.

Жили кроманьйонці групами (від 20 до 100 чоловік). Спочатку подібно до неандертальців кроманьйонці жили у печерах, проте пізніше почали будувати шатра. Для основи шатра використовували кістки великих тварин(переважно мамонтів). Їх складали у формі круга діаметром 3-4 м та накривали зверху шкірами, і шатро навколо обкладали камінням або черепами тих же мамонтів.