2. Древнемордовские племена сформировались на основе:а) фатьяновских племенб) городецких племенв) племен срубной культуры​

А)Фатьяновских племён

Ремесла. Слов'яни від найдавніших часів знали примітивні ремесла, що служили щоденним потребам: як оброблювати дерево, шкіру, ріг, робити полотно, виробляти посуд та ін. З розвитком культури ремесла щораз удосконалювалися по­части завдяки місцевим винаходам, а головним чином під впливом культурніших сусідів. Спочатку найбільше користали ми зі Сходу, від персів і арабів, від Х в. став переважати вплив Візантії, а від XII в. все більше помітні стали впливи Заходу, головно Німеччини.

Ремесла і промисли на території України пройшли тривалий шлях розвитку. В другій половині І тис. н. е. переважала реміснича промисловість. Найпоширенішими її видами були прядіння, ткацтво, обробка шкіри, дерева і каменю. Ремісничого характеру набуло залізоробне, гончарне, ювелірне виробництво.

Залізоробне виробництво поділилося на металургійне та ковальське. Виплавка заліза була майже повсюдним заняттям, переважно в лісостеповій зоні, де болотна руда часто виходила на поверхню. Наявність великих лісових масивів забезпечувала виробництво деревного вугілля. Залізо виплавляли у сиродутних горнах. Отримували крицю — в'язку. масу, яку для надання твердості проковували, варили кілька разів. Існувало вже до 20 видів ковальських виробів: знаряддя праці, воєнне спорядження, побутові речі тощо.

Провідними галузями були металургія та обробка заліза.

У багнистих околицях, головно на Поліссі, була у нас залізна руда, яку з дуже давніх часів почали обробляти на всяке знаряддя. Відбулася спеціалізація ковальської справи. За даними археологічних досліджень, налічувалося до 150 видів виробів із заліза і сталі. Ковач, кузник, кузнець — це три давні назви коваля.

З ковальського знаряддя згадується наковальня (кувадло), молот, кліщі і ковальський міх. «Не вогонь розжарює залізо, але подув міха», — каже Данило Заточник. Залізні вироби були дуже різнорідні: сокири, топори, долота, свердла, пили, мотики, рискалі, ножі, цвяхи, шила, голки, вудки, замки, коси, серпи, рала, всякого роду зброя. Кували не тільки залізо, але й інші метали. Найбільше знайдено предметів для ведення сільського господарства — сокир, серпів, кіс, наральників, лопат, ножів, цвяхів, підків, кресал, пряжок, замків, ключів, гаків, обручів. Важливе місце займало виготовлення зброї, кольчуг.

При виробленні залізних і сталевих речей застосовували зварювання, карбування, різання, обпилювання, полірування, паяння. Проводилися наварювання сталевих лез і термічна обробка заліза. Існувало до 16 спеціальностей ремісників з обробки заліза і сталі. » Згодом поширилася по Україні також умілість відливати метал. Потім розвивається й дзвонарство. У перші християнські часи не вживали в нас дзвонів, а тільки била, або клепала, — дерев'яні або металеві плити, по яких били молотком. Дзвони перший раз в Україні згадуються в Путивлі 1146 р.: князь Ізяслав забрав «колоколи» з церкви Вознесіння.

Але у Новгороді Великім дзвони були вже 1066 р., певно, й до нас вони прийшли скорше. Що у нас виливали дзвони — про це оповідає виразно Галицьковолинський літопис 1259 р. Давньоруські ремісники досягли високої майстерності в ливарній справі, центрами якої були Київ, Львів, Володимир, Галич і Холм. За словами літописця, в Холмі для церкви Святої Богородиці майстри вилили поміст з міді й чистого олова, що "блищав, як дзеркало". Для цього храму частину дзвонів привезли з Києва, а решту вилили на місці. За наказом волинського князя Володимира Васильковича було вилито мідні двері для церкви в Любомлі.

Национализм

Принцип национализма (кит. трад. 民族主義, упр. 民族主义, пиньинь mínzú zhǔyì, палл. миньцзу чжуи) подразумевает освобождение Китая от доминации империалистических держав. Чтобы достигнуть этой цели, Сунь Ятсен считал необходимым развивать гражданский национализм (в противоположность этноцентризму) и «объединить различные народности Китая», прежде всего пять основных народностей: ханьцев, монголов, тибетцев, маньчжуров и мусульман (в частности, уйгуров). Единство пяти народностей символизировал пятицветный флаг Китайской республики (1911—1928). В действительности эта концепция означала искусственное включение этих народов, получивших права самоопределения после распада маньчжурской империи Цин, в национальное государство ханьцев — Китайскую Республику.

Народовластие

Принцип демократии (кит. трад. 民權主義, упр. 民权主义, пиньинь mínquán zhǔyì, палл. миньцюань чжуи) соответствует конституционному правлению западного типа. Согласно Сунь Ятсену, идеальная для Китая политическая жизнь делится на две «власти»:

Политическая власть

Политическая власть (кит. трад. 政權, упр. 政权, пиньинь zhèngquán, палл. чжэнцюань) — аналогичное западным гражданским правам и парламентаризму право людей выражать политические требования. К данной группе относится четыре вида прав: право на выборы, право на отзыв избранных представителей, право на законодательную инициативу и право на референдум. В соответствии с этим принципом было создано Национальное собрание Китайской республики.

Власть государственного управления

Власть государственного управления (кит. трад. 治權, упр. 治权, пиньинь zhìquán, палл. чжицюань). Сунь Ятсен расширил западную теорию трёх ветвей государственного управления и системы сдержек и противовесов, соединив её с китайской традицией пяти ветвей правительства (кит. упр. 院, пиньинь yuàn, палл. юань): к законодательной, исполнительной и судебной власти (по философии Монтескьё) Сунь Ятсен добавил контрольную и экзаменационную (селективную). Первоначально законодательная власть должна была быть частью «власти государственного управления» и не равноценна национальному парламенту (входящему в «политическую власть»).

Народное благосостояние

Принцип народного благосостояния (кит. трад. 民生主義, упр. 民生主义, пиньинь mínshēng zhǔyì, палл. миньшэн чжуи) понимался Сунь Ятсеном как создание индустриальной экономики и обеспечение равенства крестьянского землевладения (данная концепция возникла под влиянием американского мыслителя Генри Джорджа; её наследием является тайваньский налог на стоимость земельных участков). Сунь Ятсен выделял четыре группы средств к существованию (пища, одежда, жилье и транспорт) и планировал, как идеальное китайское правительство должно обеспечивать ими население. Принцип народного благосостояния иногда понимается как социализм или как проведение популистской политики

Я шарю :)