Яка роль жінки в історії України Нового часу (Соломія Крушельницької, Леся Українка)?​

Дехто думає, що жінка створена, щоб бути госпо-

динею і мамою, а от великі справи, мовляв, творять

чоловіки. Але ж жінка відрізняється від чоловіка

фізичною силою, та аж ніяк не розумом! А видатні

справи робляться не м’язами, а саме завдяки муд-

рості, кмітливості, винахідливості. Звідки ж узяла-

ся думка, що жінка не здатна до великого?

А було все так. Колись давно не існувало ні ди-

тячих садочків, ні нянечок. Мати, народивши дити-

ну, всі свої сили і вільний час присвячувала вихо-

ванню малечі. У сім’ях тоді було не так, як тепер,

а по восьмеро-десятеро дітей! Тому жінка гляділа

своїх синочків і донечок безперервно. Звісно, часу

на навчання та розвиток їй бракувало*

. А без освіти жінки практично не могли долучитися до чогось

визначного, потрапити на сторінки історії.

Так уже повелося, що історія пам’ятає справи

тільки «чоловічі», бо вони впадають в око. Помітні

ті вчинки, які відчутно змінюють світ. Наприклад,

війна, адже воюють чоловіки. А жіноча участь у вій-

ні—це лікування поранених, приготування їжі, ре-

монтування одягу для бійців—уся ця праця непо-

мітна. Хоча без жіночої підтримки жоден чоловік

не зміг би воювати.

Та попри все це, в історії України є немало ви-

датних жінок, які були не лише хорошими матеря-

ми й господинями, а й робили великі справи.

Леся Українка, яку

навчила бути стійкою, самостійною, вольовою, адже

вона протягом довгих років боролася і протистояла

тяжкій хворобі та владі. Це славетна

українська поетеса, громадська діячка, послідовний

і енергійний борець за незалежність українського

народу. Вона виявляла величезний інтерес до історії,

поезії та культури, збирала фольклор, вільно володі-

ла болгарською, грецькою, латинською, іспанською,

італійською, польською, німецькою, англійською та

французькою мовами. У свої дев’ятнадцять написа-

ла для молодших сестер підручник «Стародавня іс-

торія східних народів».

1) 1598-1605. 1600 - заключение мира с Польшей на 12 лет
!589 - учреждение Патриаршества.
!597 - указ об "урочных летах"

2) !605-!606 гг
Политика сближения с Западом, демократизации России, борьба с коррупцией
3) 10.05.1607 - избрание Шуйского на престол.
1607 - начало польской интервенции с Лжедмитрием Вторым.
Май 1608 - поражения в битве с войсками Шуйского
Лето 1608 - создание Тушинского лагеря
1609г - бегство в Калугу
1610 - убийство Лждемиттрия 2-го.

3) Польские интервенты захватили в период 1610-1612 все русские земли до Смоленска, Шведы же выхватили северные земли, включая Новгород и Псков. На протяжении всего 17 века Россия будет в войнах эти территории возвращать себе.

4) Первое ополчение, сформированное Трубецким, Ляпуновым, Пожарским и Заруцким в 1611 году в Рязани, предприняло штурм Москвы, но в рядах сложились противорчеия между казачеством и дворянами, в итоге Ляпунов был убит, а остатки ополчения рассеялись.

Второе ополчение было организовано Мининым и Пожарским в 1612 году за пожертвования граждан и свои, вообще многих сословий, центром был Нижний Новгород. Войска выступили в Ярославль, затем подошли к Москве, соединились с остатками первого ополчения и в октябре изолировали от подкреплений и выбили поляков из столицы.

Одевали солдат образца 1812г. как правило в мундир, который шился из очень прочной ткани, порвать его мог разве что штыковой удар, а учитывая что русский солдат носил на себе еще вдобавок и шинель в скатку, то не каждый штыковой удар мог достичь своей цели из за своеобразного бронежилета из ткани прикрывавшего грудь бойца. А вот пачкалось обмундирование, понятно, постоянно, кто видел фильмы о наполеоновских войнах, заметили наверное, что часто солдаты были одеты в белые полотняные штаны, которые, что у французов, что у русских, сидели на них в облипку, но это исторически не верно, так в реалиях этот вид военного костюма носился не в облипку, а наоборот, с пузырем на заду, чтоб солдат мог без затруднения садиться и наклоняться. В целях поддержания опрятного внешнего вида, в ранце каждого солдата обязательно лежали щетки для чистки мундиров и обуви. Нижнее белье и полотняные штаны стирали сами или отдавали ротным прачкам, которые как правило, были женами капралов и следовали в обозе за своим войском. Из обуви у русского солдата были сапоги, французы носили башмаки.
Читать полностью: http://yablor.ru/blogs/o-slujbe-soldatskoy-vremen-1812-goda/2080549