Из «Задонщины» «Сойдемся, братья и друзья, сыновья русские, составим сло-во к слову и возвеличим землю Русскую, бросим печаль на вос-точную страну, провозгласим над поганым Мамаем победу, великому князю Дмитрию Ивановичу воздадим похвалу и бра-ту его, князю Владимиру Андреевичу… Этот князь великий Дмитрий Иванович и брат его, князь Владимир Андреевич, испытав ум свой крепостью, поострили сердца свои мужеством и наполнились ратного духа и устроили у себя храбрые полки в Русской земле… На Москве кони ржут, звенит слава русская по всей земле Русской. Трубы трубят в Коломне, в бубны бьют в Серпухове, стоят стяги у Дона великого на берегу. Звонят колокола вечевые в Великом Новгороде, стоят мужи новгородцы у Святой Софии, приговаривая: «Уж нам, братья, на великому князю Дмитрию Ивановичу не поспеть». Тогда как орлы слетелись со всей северной стороны. Это не орлы слетелись, съехались все князья русские к великому князю Дмитрию Ивановичу и брату его, князю Владимиру Андрееви-чу, говоря им так: «Господин князь великий, уже поганые тата-ры на поля наши выступают, а вотчину нашу отнимают, стоят между Доном и Днепром на реке Мече… О, соловей, летняя птица, что бы тебе, соловей, воспеть зем-ли Литовской двух братьев Ольгердовичей, Андрея, да брата его Дмитрия Ольгердовичей, да Дмитрия Волынского…» Во О каком важном для развития русских земель явлении повествуют строки поэмы? 2. Как вы думаете, почему против Мамая объединились многие русские и даже литовские князья?

Станово-представницька монархія — форма правління, централізована держава, у якій влада монарха спирається на станово-представницькі органи влади, станово-представницька монархія є проміжним ступенем між монархією періоду феодальної роздробленості та абсолютною монархією. В країнах Європи Станово-представницька монархія виникла в умовах оформлення станів і ознаменувала певну централізацію управління державою, порівняно з феодальною роздробленістю.Зміни у суспільному ладі в період станово-представницької монархії

В аналізований період у державах Західної Європи остаточно сформувалися такі стани: дворянство, духовенство і третій стан, куди входили міщани і селяни. Проте розподіл на стани не повністю відображав правове становище різних груп насе­лення, оскільки ці стани складалися з неоднорідних ів су­спільства.

Вищими, привілейованими станами залишалися дворянство і духовенство. У середовищі дворян відбулося розшарування, в ре­зультаті якого утворилася група вищих дворян із загалу старої феодальної знаті й багатих міщан (у Франції це - дворяни шпаги, в Англії - лорди, в Німеччині - князі-курфюрсти, в Росії - бояри). Підпорядковане становище посідали дворяни, які вийшли з рица­рів, чиновників і суддів. Такий самий розподіл відбувся й у стані духовенства.

Реєстровими козаками називали тих козаків, які офіційно були взяті на службу польсько-литовською владою та занесені в особливий список - реєстр. Коли українські старости намагалися організувати козацькі відділи головним чином для боротьби проти татар, польські королі вважали, що створення урядових козацьких формацій до контролювати козацькі рухи й стримувати протитатарські акції козаччини, або захищати південні кордони від нападів турок та татар.

Вперше військо реєстрових козаків з'явилося у 1572 році. коли польський король Сигизмунд ІІ Август доручив найняти з низових козаків на службу 300 осіб. Але ці козаки ще не мали ніяких особливих привілеїв.

За часів короля Стефана Баторія у 1578 році була здійснена так звана козацька реформа, за якою вже 600 козаків наймалися на службу з внесенням у реєстр. Вони отримали чималі привілеї: право землеволодіння, право власної військової та судової влади, звільнялися від податків. Реєстрові козаки одержували платню грішми й одягом.

Відтоді зустрічаємо назву реєстрові козаки на противагу нереєстровим козакам, які були поставлені у напівлегальне становище.

Реєстрові козаки були зобов'язані відбувати службу на Наддніпрянщині й посилати за наказом польського уряду загони на Дніпрові пороги. Намагання короля Стефана Баторія і його наступників контролювати через реєстр зростання українського козацтва виявилися марними.

Кількість реєстрового війська в різні часи дуже відрізнялась. Якщо у 1617 році їх налічувалася лише 1 тисяча, т о вже в 1619 - з тисячі. А під час Хотинської війни 1620-1621 років у Сагайдачного було вже 40 тисяч реєстровців. Але після повстань 1620-1630-х років реєстр було зменшено до 6 тисяч та були накладені інші обмеження. Під час Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького козацький реєстр коливався від 20 до 40 тисяч.

Після 1654 року назва "реєстрові козаки” поступово вийшла з ужитку і замінилася термінами "городові козаки”, а з 1735 року – "виборні козаки”.