Узагальнення знань по темі: «Країни Азії, Африки, Латинської Америки» 1. У другій половині 40-х років незалежність здобули такі держави : а) Індія; б) Алжир; в) Пакистан 2. Якими були реальні результати «культурної революції» в Китаї? а) підвищення рівня культури всього населення, перехід до загальної обов'язкової середньої освіти; б) розгром партійної опозиції та встановлення абсолютної влади і культу особи Мао Цзедуна; в) поєднання традиційної і нової соціалістичної культури Китаю. 3. Деколонізація країн Азії та Африки в другій половині XX ст. відбулася головним чином тому, що... а) колоніалізм став не вигідним в економічному і політичному плані державам-метрополіям; б) у всіх колоніях відбувалися антиколоніальні повстання, які примусили метрополії надати їм незалежність; в) СРСР надавав підтримку всім національно-визвольними рухам, що і зумовило їх перемогу. 4. Який рік вважається так званим «роком Африки»? а) 1960 р. — оскільки тоді незалежність здобули 17 африканських країн; б) 1975 р. — оскільки зазнала краху найдавніша португальська колоніальна імперія; в) 1990 р. — оскільки незалежність здобула Намібія, остання колонія в Африці. 5. Вкажіть лідерів Індії другої половині XX ст., які загинули від рук терористів... а) М.Ганді, Дж.Неру, Л.Б.Шастрі; б) М.Ганді, І.Ганді, Р.Ганді; в) М.Ганді, Дж.Неру, І.Ганді. 6. День Республіки — це національне свято, яке відзначається в Індії на честь вступу в силу Конституції країни... а) 18 липня 1947 р.; б) 15 серпня 1947 р.; в) 26 січня 1950 р. 7. Хто у 50—60-х рр. XX ст. очолював Китайську Республіку на острові Тайвань? а) Лінь Бяо; б) Чжоу Еньлай; в) Чан Кайші. 8. Розподіл Британської Індії на дві незалежні держави — Індію і Пакистан у 1947—1949 рр. супроводжувався... а) вигнанням національно-релігійних меншин, що супроводжувалося насильством; б) мирним розмежуванням населення за релігійною і національною ознакою; в) створенням автономій національних меншин в зонах їх компактного проживання 9. Хто з керівників Індії сформулював основи зовнішньої політики Індії — п'ять принципів мирного співіснування» а) М.Ганді; б) Дж.Неру; в) Л.Б.Шастрі 10. Відповідно до яких рішень і коли була створена держава Ізраїль? 11. Назвіть та висловіть своє судження про найвпливовішого політика Китаю, ініціатора й організатора реформ. 12. Розкажіть про японське «економічне диво». 13. Які перспективи розвитку країн Африки в ХХІ ст.? 14. Розкажіть про періодизацію процесу розпаду колоніальної системи.

Cайты учителей Все блоги Все файлы Все тестыВойти Зарегистрироваться / Создать сайт

×

Приглашаем Вас на курсы для учителей от 800 руб., принимаем документы в электронном виде! Повышайте квалификацию находясь дома

Была в сети 25.01.2019 08:26

Москалева Дарья Владимировна

учитель истории и обществознания

38 лет

рейтинг4 490 место3 481

Подписчики2

Подписки3

Местоположение

Россия, Дубовка

Специализация

ИсторияОбществознание

Рассказать о сайте

Обо мне Блог Файлы Тесты Галерея Активность Награды

Библейские сказания. История 5 класс.

01.01.2018 19:58

Урок для учащихся 5 класса. История Древнего мира для средней школы.

Просмотр содержимого документа

«Библейские сказания. История 5 класс.»

Изобретения финикийцев.

Сегодня мы познакомимся с жизнью еще одного народа – древних евреев.

Тема урока: «Библейские сказания».

В степных и холмистых районах между Египтом, Двуречьем и побережьем Средиземного моря издавна пасли свои стада скотоводы. Во втором тысячелетии до н. э. наряду с другими народами здесь жили и древнееврейские племена. Первоначально они были кочевниками и, перегоняя скот с одного пастбища на другое, не имели постоянных поселений. Кто такие кочевники? Привычные к простой, суровой жизни, пастухи жили в лёгких войлочных шатрах. Овцы и козы давали им молоко, мясо, шерсть. Во главе еврейских племён стояли старейшины.

В глубокой древности евреи, так же, как и другие древние народы, поклонялись многим богам. Но постепенно они перешли к единобожию – стали верить в одного бога по имени Яхве. Этого Бога почитали как Творца всего мира и людей. Мифы о сотворении мира Богом Яхве, предания о еврейского народа сохранились в Библии.

Само слово «Библия» на древнегреческом языке значит «книги». Библией называется собрание священных книг. Первая, наиболее древняя часть Библии, называется Ветхий Завет, в нее входит 39 книг. Эта часть Библии содержит еврейские мифы и предания. Ветхий Завет стал священной книгой как у евреев, так и у тех народов, среди которых распространилась христианская религия. Создавались эти книги разными людьми на протяжении тысячи лет. Ветхий Завет начинается с мифов о сотворении мира, о первых людях и великом потопе.

Объяснение:

Объяснение:

Військова Реформа :

1) Створюється регулярна армія.

2)Ліквідується помісне дворянське ополчення і стрілецьке військо.

3)Основу армії складають регулярні та кавалерійські полки з однаковим штатом, обмундируванням.

4)Головні з яких були Військовий (1716 р.) і Морський (1720) статути, в розробці яких брав участь сам Петро.

5)Було вироблено з'єднання холодної та вогнепальної зброї - до рушниці був долучаться багнет, що підсилило вогневу й ударну міць війська.

6)З відміною від рекрутської повинності для дворянства була обов'язковою військова або цивільна служба.

7)Був створений на Балтиці й Дону військово-морський флот.

Однією з позитивних сторін цієї реформи є «підняття» і зростання металургійної галузі, яка була життєво необхідна для виробництва зброї.

Разом з тим, м'яко кажучи, насторожує той факт, що «реформатор» не погребував переплавлені церковних куполів в гармати. Це характеризує його не тільки як людину суто пристрасного, але і як людину, для якого головним було досягнення мети, незважаючи ні на які перешкоди, навіть і на хоч якісь моральні цінності. У цьому плані його можна віднести до такого типу людей, які здатні «крокувати по трупах», аби виконати своє бажання, мета ...

Черговим недоліком реформ в армії було прозахідницькі їх спрямованість. Адже оскільки досвід створення армії переймався від можливих військових опонентів, наприклад Швеції, а армія необхідна для захисту від таких, то та ж Швеція могла, скориставшись знанням недоліків у нашій обороні, могла здобути значні перемоги над нами.

Найчастіше, мені здається, петровська армія брала перемоги не завдяки вдалому перетворенню (а як деякі вважають і створенню), мудрості і геніальності її полководця [Петра I], а, скоріше, з-за превосходившей чисельності війська.

Проміжний висновок: так, може бути, вищенаведена реформа і посилила її потужність, але основною причиною її проведення було холеричні, а може і по-дитячому завидющеє бажання Петра мати таку ж «іграшку» як і в сусідів.

Реформи органів влади та управління :

На початку першої чверті XVII століття були також проведені реформи, пов'язані з перебудовою центральних і місцевих органів влади і управління.

Одним з підсумків цієї реформи було зосередження виконавчої та судової влади в руках Петра, получили, після закінчення Північної війни, титул «імператора».

У 1708-1709 р.р., разом з початком перебудови органів влади та управління на місцях, країна була поділена на 8 губерній, розрізнялися за територією та кількістю населення.

Губернії в 1719 році було «порізано» на провінції, число яких дорівнювало 50, на чолі яких воєвода з канцелярією при ньому, яке було підпорядковане не тільки безпосередньо імператора і Сенату, а й усім колегіям. Завдяки цьому виникала велика плутанина через те, що часто їх укази суперечили один одному.

Проміжний висновок: основним результатом реформи органів влади і управління було збільшення бюрократичного апарату чиновників та нечіткого визначення взаємовідносин між структурами влади, коли результати їх роботи [різні укази] не узгоджувалися між собою, а іноді й суперечили один одному.

Церковна реформа :

Можна стверджувати, що церковна реформа почалася відразу після смерті патріарха Адріана, оскільки Петро заборонив обирати йому наступника, а виконувати функції патріарха він доручив одному з митрополитів. У 1721 році патріаршество було ліквідовано, для управління церквою був створений «Святійший Синод», який був підпорядкований Сенату. Це означало, що вся повнота влади переходила до складу чіновьіче-бюрократичного апарату абсолютических держави, на чолі якого був Петро I. Разом зі знищенням автономності церкви, Петро використовував її у своїх цілях і проведення за до нститутів церкви поліцейську політику.

Подані, під страхом великих штрафів були зобов'язані ходити до церкви і сповідувати свої гріхи. Священики, у свою чергу, повинні були доносити почуте владі, що суперечило першої «заповіді» священика про дотримання таємниці сповіді. У цьому гріху було винне не священство, а влада, на чолі з Петром, що змушували їх це робити.

Проміжний висновок: в результаті проведення цієї реформи, церква втратила повагу в очах народу, оскільки духовної альтернативи режиму Петра більше не існувало. Церква стала слухняним знаряддям у руках держави. Імператор використовував її для досягнення своїх цілей, не гребуючи самого святого.