Визначте взаємозалежність подій на фронтах Другої світової війни

23 серпня – укладення між СРСР та нацистською Німеччиною договору про ненапад, що ввійшов в історію як пакт Молотова-Ріббентропа. Таємні протоколи до нього розділяли Центрально-Східну Європу між Гітлером і Сталіним і фактично відкрили шлюзи для Другої світової війни.

1 вересня – напад ІІІ Райху на Польщу, початок Другої світової війни. У лавах Війська Польського воюють 110-120 тис. українців. Бомбардувань зазнає Львів та інші західноукраїнські міста. Початок Другої світової війни для українців.

17 вересня – напад СРСР на Польщу. За цей час Вермахт в боях з Військом польським встиг до Бреста і Львова. Радянський нарком закордонних справ В’ячеслав Молотов вручив послу Польщі в Москві ноту, де стверджувалося, що «…польська держава та її уряд фактично перестали існувати». Також у ноті зазначалося, що «радянський уряд віддав розпорядження головному командуванню Червоної армії надати наказ військам перейти кордон і взяти під свій захист життя і майно Західної України й Західної Білорусі». Війська Українського фронту під командуванням маршала Семена Тимошенка назустріч Вермахту, майже не зустрічаючи організованого опору польських військ.

22 вересня – спільний парад радянських і німецьких військ Семена Кривошеїна та Гейнца Гудеріана у Бресті, Білорусь.

28 вересня – укладення Договору про дружбу і кордони між СРСР та ІІІ Райхом, перерозподіл сфер впливу на окупованих землях міжвоєнної Польщі.

16 жовтня – впровадження в СРСР медалі «Золота Зірка» – відзнаки Героя Радянського Союзу. За час війни цієї відзнаки удостоїлися понад 2 тис. українців, понад 30 – двічі, а льотчик Іван Кожедуб – тричі.

22 жовтня – початок радянських «виборів» до Народних зборів Західної України. «Голосування» організували політвідділи Українського фронту Червоної армії, до кампанії долучилися понад 50 тис. радянських агітаторів. За «блок комуністів і безпартійних», за офіційною версією, “віддали голоси” 90% виборців, зі 127 депутатів 71 були радянськими солдатами.

26 жовтня – Народні збори західної України одностайно ухвалили рішення про встановлення радянського ладу, возз’єднання з Українською РСР та початок колективізації.

1-2 листопада – Верховна Рада СРСР проголосувала за включення Західної України до складу УРСР.

30 листопада – початок радянсько-фінської («Зимової») війни. Північно-західним фронтом командував Семен Тимошенко, з українців комплектувалися 44-та і 70-та стрілецькі дивізії, перша з яких потрапила в оточення і загинула. Всього з радянського боку загинуло до 40 тис. українців. Українські добровольці, зокрема Юрій Горліс-Горський, воювали й на боці Фінляндії.

1940

10 лютого – Утворення Революційного проводу ОУН – розкол ОУН на радикальну фракцію бандерівців ОУН(р)/ОУН(б) та помірковану фракцію мельниківців ОУН(м). Причини: мельниківці були старшими людьми, переважно емігрантами, які питання визволення України пов’язували з доброю волею Німеччини. Бандерівці – то була радикальна молодь, заангажована в безпосередню підпільну роботу на українських землях, яка визнавала тільки політику “доконаних фактів” і безкомпромісної боротьби.

12 березня – укладення Московського миру між СРСР та Фінляндією.

26 червня – Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про перехід на восьмигодинний робочий день, на семиденний робочий тиждень і про заборону самовільного відходу робітників і службовців з підприємств і установ», фактичне закріпачення працівників в СРСР, початок підготовки до загальноєвропейської війни.

28-30 червня – відторгнення Радянським Союзом Бессарабії та Північної Буковини від Румунії. Ці населені українцями та молдаванами території перейшли під контроль Бухареста 1918 року. Наприкінці червня СРСР оголосив Румунії ультиматум щодо “повернення” цих територій, погрожуючи війною. Румунія була змушена без бою віддати Бессарабію та Північну Буковину, що призвело до урядової кризи та приєднанню країни до гітлерівської “осі”. З частини цих земель утворили Молдавську РСР, решту приєднали до України.

21-22 липня – окупація та анексія Радянським Союзом Литви, Латвії та Естонії. Пізніше на їхньому місці постануть три нові радянські республіки.

2 серпня – офіційне включення Північної Буковини та частини Бессарабії (нинішня південна Одещина) до складу УРСР.

18 грудня – Гітлером підписує директиву № 21 про війну проти СРСР (план «Барбаросса»). Передбачав розгром Червоної армії протягом літньої кількатижневої кампанії та виходу до осені на лінію Архангельськ – Астрахань.

1

Еще до недавнего времени большинство мировых археологов считало причиной разрушения и гибели микенской цивилизации вторжение с севера дорийцев. Другими возможными причинами гибели микенской цивилизации археологи называют гражданскую войну, социальный переворот, мощное восстание рабов, иноземное вторжение с суши или с моря, разрыв торговых связей с Востоком, результатом которого явился голод, опустошительные эпидемии, землетрясения и другие природные и социальные катастрофы. К 1100 г. до н. э. крито-микенская цивилизация исчезла.

В XIII в. мир потрясли нашествия монголов. Они были направлены и на Запад, и в Переднюю Азию, и на Дальний Восток. Монголы — это общее название племён, живших к северу от Китая. На Руси и в Европе их ещё называли татарами. Сейчас возглавлявшееся монголами объединение народов принято называть монголо-татарами.

Чингисхан и его завоевания

Монгольские пле­мена жили в постоянной вражде друг с дру­гом. Они вели кочевой образ жизни: перего­няли на новые пастбища огромные табуны коней, стала скота, перевозили вслед за ними свои переносные жилища — юрты.

Во главе племён стояли ханы. Одному из них — Темучину удалось силой и хитростью подчинить себе монгольские племена. В 1206 г. на курултае — общемонгольском собрании племенной знати — Темучин был провозгла­шён правителем всех монголов. Его стали назы­вать Чингисханом — властителем мира.

Когда Чингисхан объединил монго­лов, они ещё были язычниками. Позже большинство монголов при­няли ислам. Несмотря на свою жес­токость, монголы проявляли рели­гиозную терпимость на завоёванных территориях. Они не мешали живу­щим там народам исповедовать свои религии.

Чингисхан задумал покорить все земли. Для этого он создал огромную армию, уста­новил в ней строжайшую дисциплину. Осно­ву этой армии составляли конные лучники, также вооружённые саблями. Преимущест­вами монголов были скорость передвижения войск, внезапность нападения, разнообраз­ная военная тактика. Чингисхан завоевал Южную Сибирь, Северный Китай. У китай­цев монголы переняли важные изобретения, в том числе порох и метательные орудия. Армия Чингисхана покорила цветущее госу­дарство Хорезм в Средней Азии, северную часть Ирана. Монгольские завоеватели без­жалостно расправлялись с населением захва­ченных стран и городов. Они уничтожа­ли всех сопротивлявшихся.

За двадцать лет Чингисхан создал огром­ную империю со столицей в Каракоруме. Пора­бощённые народы платили монголам дань. Чингисхан провозгласил законы для монголов. В империи была учреждена почта. Чингисхан покровительствовал торговле. Особо охранялся от грабителей Великий шёлковый путь.